Дмитро Стеценко: "Я взагалі не знайомий із Міндічем"

Після оприлюднення плівок НАБУ та хвилі інформаційного шуму навколо оборонних закупівель історія з ізраїльським виробником Masada Armour та українською компанією "Мілікон ЮА" перетворилася на одну з найбільш заплутаних та суперечливо поданих у публічному просторі.

Нагадаємо, раніше детективи НАБУ повідомили про підозру співзасновнику студії "Квартал 95" Тімуру Міндічу у створенні злочинної організації, "відмиванні" коштів та незаконному впливі на ексміністра оборони Рустема Умєрова. За версією слідства, Міндіч нібито намагався домогтися приймання Державним оператором тилу бронежилетів, які не пройшли контроль якості.

Після цього в публічному просторі почали з'являтися різні твердження та припущення щодо якості продукції, причин скасування тендерів і можливих зв'язків між виробником та фігурантами антикорупційних проваджень. Частина цих заяв суперечить одна одній, що лише посилило заплутаність ситуації.

Про те, що відбувається з бронежилетами, чому їх не прийняли на баланс та чи мав виробник або його представники бодай якийсь зв'язок із Тімуром Міндічем, — в ексклюзивному інтерв'ю Українським Новинам розповів операційний директор Мілікон ЮА Дмитро Стеценко.

— Як почалося ваше знайомство з компанією Masada Armour і чому ви взялися за співпрацю з ними?

— Ми з колегою раніше працювали в юридичній компанії, де займалися підготовкою тендерної документації. Через знайомих нас попросили допомогти ізраїльській компанії Masada Armour розібратися в українських правилах, зрозуміти, як працюють наші закупівлі, які вимоги і які технічні стандарти. Ми провели зустріч, вони принесли свої зразки — бронежилети, шоломи, інші засоби захисту. Ми ці зразки віднесли до Міноборони. Там сказали абсолютно прямо: "Зразки якісні, але вони не відповідають українським ТС. У нас власні стандарти, свої правила, своя технічна специфікація". Тобто не питання якості, а питання того, що це іноземний стандарт. І саме після цього Masada ухвалила рішення, що якщо вони хочуть реально працювати в Україні, то мають повністю переробити виріб відповідно до наших вимог, з нуля пройти всі процедури і виготовляти бронежилети вже не "ізраїльські", а такі, що повністю відповідають Технічному сертифікату Міноборони України.

— Наскільки відома ця компанія в Ізраїлі?

— Це серйозний виробник, точно не "компанія-одноденка". Вони працюють з 2009 року. У їхніх бронежилетах ходять міністри Ізраїлю, вони постачають амуніцію в Збройні сили Ізраїлю, у пенітенціарну службу, у них є контракти в Мексиці, в США. Це компанія з реальною історією виробництва та досвідом постачання державним структурам. Ми подавали Міноборони всю їхню фінансову звітність, структуру власності, аналогічні договори, які вони виконували в Ізраїлі. Усі ці документи ми завантажували через Prozorro, вони повністю публічні й відкриті.

— Коли безпосередньо розпочали роботу над бронежилетами?

— Приблизно в травні 2024 року. Тоді компанія "Фортеця захисту" підписала з Masada дистриб'юторський договір і ми почали весь складний шлях сертифікації. Це не один документ — це десятки сторінок технічної специфікації, випробування, еталонні зразки, погодження. Ми пройшли балістичні тести, небалістичні випробування, військово-дослідні в конкретній військовій частині, яку визначає Міноборони. Masada виготовила спеціальну партію під українські вимоги. Усе робилося відповідно до ТС. І лише в листопаді ми нарешті отримали акт відповідності на бронежилети.

— Як і коли в цій історії з'явилася компанія "Мілікон"?

— Це сталося вже у січні 2025 року. "Фортеця захисту" виграла тендер, але державний оператор тилу скасував усі закупівлі після роз'яснення МВС.

— Що це були за роз'яснення?

— Там з'явилася нова вимога — обов'язкова наявність ліцензії на виробництво і продаж засобів індивідуального захисту. А отримати цю ліцензію в Україні практично неможливо, це дуже складна довга процедура. Masada, як іноземний виробник, зрозуміла, що без цього вони не зможуть брати участь у закупівлях, і ухвалила рішення купити компанію, яка вже має діючу ліцензію. Через свої контакти вони знайшли Milicon UA, компанію, якою на той момент володіли поляки. Спочатку власником став я — це була юридична процедура для передачі прав. А коли ізраїльська сторона почала реально вкладати гроші, вони направили свого представника, і він викупив у мене частку. Зараз він є власником і "Мілікону", і "Фортеці". Це логічно — вони виробник, вони були готові інвестувати, і вони хотіли мати прямий контроль.

— Що відбулося потім?

— Ми взяли участь у тендері на постачання 10 тисяч бронежилетів. Запропонували найнижчу ціну на ринку. Пройшли всі перевірки, документи, відповідності — і підписали договір. Далі Masada виготовила перші партії, і загалом близько п'яти тисяч бронежилетів було офіційно завезено в Україну, розмитнено та передано для етапу контрольних зразків, який проводить Державний оператор тилу.

— Яка була ціна одного бронежилета за договором?

— Зафіксована офіційно ціна — 21 752 гривні. Ціна справді була найнижчою серед учасників ринку. У нас є всі документи й скріншоти, це зафіксовано в Prozorro.

— Чому ж тоді бронежилети так і не прийняли?

— Тому що система виявилася надзвичайно бюрократичною та нелояльною до іноземного виробника. Спершу були дрібні зауваження. Наприклад, "строчка не там прошита". Ми запитували: "Це впливає на балістичний захист?" Нам відповідали: "Ні, не впливає, але за нормами має бути саме так". Тобто вимога чисто формальна. Ми навіть знайшли в Україні фабрику, яка переробила всі дрібні швейні моменти. Але потім з'явилися значно серйозніші претензії — вимога змінити конструктив плити. А це виробництво. Це не можна зробити "на місці". У нас немає ліцензії на виробництво. Masada — в Ізраїлі. А експорт товарів військового призначення у воєнний час заборонений законом. Тобто відправити їм назад Україна теж не може. Фактично ситуація зайшла в глухий кут.

— Тобто повернути бронежилети виробнику неможливо?

— Так. Це прямо заборонено законом.

— Що сталося далі?

— Masada надіслала офіційний лист, що вони не можуть і не будуть переробляти плити, тому що це неможливо. Після цього Державний оператор тилу розірвав із нами договір, аргументуючи це тим, що бронежилети не були поставлені та здані відповідно до умов договору.

— І зараз ці бронежилети просто лежать на складі?

— Так. І це найболючіше. Я не кажу, що вони ідеальні — є нюанси. Але це нюанси рівня "строчка на два міліметри не там". Це складний текстильний виріб. Але за великим рахунком вони зроблені якісно. Я їх не ховаю, готовий показати будь-кому вживу. І так, вони могли б бути на фронті, але сьогодні просто лежать на складі.

— Ви могли б якось продати ці бронежилети?

— Ні. Це неможливо. Законодавство забороняє продаж таких виробів. На кожному бронежилеті написано, що він є власністю ЗСУ. Будь-яка реалізація десь— це кримінальна відповідальність.

— Тобто в результаті ніхто нічого не заробив? Ні ви, ні компанія виробник?

— Ні. Це важливо підкреслити: прибутку не отримав ніхто. Усі сторони в збитку. Масада вклала реальні гроші в виробництво, компоненти, тканину, плити, логістику. "Мілікон" як дистриб'ютор мав би отримати лише комісійний відсоток, але контракт розірвано, і ми нічого не отримали.

— Що тепер буде з цими бронежилетами?

— Я наразі не знаю. Можливо, виробник вирішить просто подарувати їх Україні. Це цілком реалістично, бо інших законом дозволених варіантів практично немає.

— Чи планує виробник звертатися до суду?

— Так, наскільки мені відомо, ізраїльська компанія вже шукає тут адвокатів. ДОТ також публічно заявив, що готує позов проти нас — це є у них на Facebook.

— У мережі були закиди, що бронежилети нібито китайського виробництва.

— Це абсолютна нісенітниця. У документах чітко вказано, що країна-виробник — Ізраїль. І це підтверджено офіційно.

— Чому, на вашу думку, до вас виникло стільки питань і перепон?

— Я пов'язую це, в першу чергу, з бюрократією й тим, як у нас працює система. Вона дуже насичена нормативними документами, дуже жорстка, і там немає жодної лояльності. Це бюрократичне пекло, де кожен департамент живе окремо, і пройти всі етапи надзвичайно складно. Плюс, я не виключаю, що хтось просто не хотів, щоб на ринок зайшов іноземний виробник. Бо коли приходить компанія з реальною історією, з досвідом роботи для армії Ізраїлю, та ще й із ціною, яка нижча за ринкову — це може комусь не подобатися. Ми реально пропонували найнижчу ціну. Я не стверджую, але припускаю, що могли просто не хотіти створення конкуренції.

Тому, як на мене, це поєднання бюрократії, дуже складних процедур і небажання допустити сильного іноземного виробника на ринок.

— Ви знайомі з фігурантом останнього гучного корупційного скандалу Тімуром Міндічем? І як поясните спроби прив'язати вашу історію до його імені?

— Ні, я взагалі не знайомий із Міндічем. Я дізнався про його існування разом із усією країною — після того, як вийшли плівки НАБУ. Я спеціально їх уважно прослухав, щоби розуміти, про що йдеться.

Але пізніше цю історію почали подавати так, ніби він нібито впливав на постачання "неякісних бронежилетів". Це не має жодного стосунку до реальності. Наведу аргумент після якого все стане зрозуміло. У ЗМІ писали, що Міндіч нібито "вклав у бронежилети 300 мільйонів". Але вартість всього нашого контракту на постачання 10 000 бронежилетів за документами — 217 мільйонів. Поясніть мені логіку: навіщо вкладати 300 мільйонів, щоб отримати 217? Це просто абсурд. До того ж, контракт розірвано, бронежилети лежать на складі, усі сторони в збитку. Ніхто не заробив ані копійки. Який тут може бути "вплив"?

— Чому, на вашу думку, вас почали повʼязувати з Міндичем?

Мене особисто ніхто ні з ким не пов'язує. Пишуть про можливу дотичність його до компанії "Мілікон", але це не відповідає дійсності. Компанія була й залишається дистриб'ютором, а не виробником. Усі витрати на виготовлення та транспортування були покладені на компанію-виробника товарів.