Голова АМКУ Павло Кириленко: про стандарти ЄС в роботі Комітету, монополію Нафтогазу, ринок бензину та регулювання Telegram
У вересні минулого року Верховна Рада звільнила Ольгу Піщанську з посади голови Антимонопольного комітету. Новим головою в той же час призначили Павла Кириленка, який до нової посади очолював Донецьку обласну військову адміністрацію. За даними ЗМІ, Кириленко не зміг відмовитися від пропозиції президента Володимира Зеленського очолити одну з найпотужніших держструктур. Тим паче, що у відомства тепер дуже широкі повноваження. Минулого року депутати розширили повноваження АМКУ та надали право його співробітникам проводити виїзні перевірки бізнесу. Відтак, АМКУ посідає важливе місце у вертикалі влади. Орган уповноважений розглядати справи компаній великих бізнесменів, кейси середнього та малого бізнесу. Підстави можуть бути різноманітні, від зловживання монопольним становищем та порушення економічної конкуренції до непрозорого ціноутворення.
Позаяк, у березні цього року Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розпочали кримінальне провадження за фактами незаконного збагачення та декларування недостовірної інформації головою АМКУ. Справу відкрили після виходу розслідування «Схем», які виявили, що родина Кириленка за 4 роки купила нерухомості та автівок на понад 70 млн гривень.
Українські Новини змогли поспілкуватися з головою АМКУ щодо розслідвання цієї справи, а також щодо роботи в комітеті. В інтервʼю нашому агентству Павло Кириленко розповів, які європейські стандарти АМКУ вже імплементувала та продовжує впроваджувати в своїй роботі, чого очікувати бізнесу, що робити з монополіями, як АМКУ контролює діяльність НАК «Нафтогаз» та облгазів, що відбувається на ринку бензину та чи варто чекати регулювання Телеграм-каналів.
Як АМКУ відстежує антиконкурентні практики? Чи до АМКУ має надійти скарга від якогось із суб’єктів, щоб випадки антиконкурентних практик стали предметом розслідування?
Комітет може розпочати дослідження за власною ініціативою, якщо з публічних джерел встановить, що існують певні зловживання, які віднесені до його компетенції. Відповідна інформація може бути отримана і від органів державної влади, і з інших джерел.
Розпочинає дослідження Комітет і за скаргами, що надходять від громадян або представників бізнесу, які постраждали від порушення антимонопольного законодавства. Якщо викладена в них інформація буде підтверджена і доведена, ці особи отримують певний процесуальний статус та можливість у подальшому компенсувати збитки, їм заподіяні.
Чи вистачає інструментів у АМКУ боротися з монополіями на ринках України?
Комітет має чимало можливостей для ефективної роботи. Зокрема, може витребувати інформацію (у тому числі з обмеженим доступом), провести дослідження товарних ринків, надати рекомендації або застосовувати штрафні санкції. Національне антимонопольне законодавство досить тривалий час залишалося незмінним, але з набранням чинності Закону 3295, АМКУ отримав ще й додаткові інструменти - наприклад, автоматичний доступ до державних реєстрів, деталізований порядок проведення перевірок тощо. Це, звичайно, розширює можливості Комітету, але загалом національне законодавство ще не повною мірою відповідає кращим європейським та світовим практикам, і, відповідно, потребує подальшого вдосконалення – чим, власне, Комітет і займається в рамках поступу України до набрання повноправного членства в ЄС.
Чи долучається АМКУ до санкційної політики і якщо так, то як? Чи буде АМКУ працювати щодо виявлення незаконних активів?
Зауважу, що АМКУ не є органом державної влади, відповідальним за реалізацію державної санкційної політики. Водночас, це питання безпосередньо стосується національної безпеки, і, звичайно ж, ми взаємодіємо з різними відомствами, наприклад, Міністерством юстиції України, яке зокрема забезпечує стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції. З другого півріччя 2022 до травня 2024 року Комітет опрацював 99 запитів Мін’юсту та надав інформацію про відносини контролю, схеми відносин контролю та активи стосовно 257 підсанкційних осіб – фізичних та юридичних. Важливо також, що угоди M&A за участю підсанкційних осіб не можуть бути схвалені Комітетом в процедурі надання дозволу на концентрацію компаній. Це - додаткова можливість запобігти ухиленню таких осіб від запроваджених Україною санкцій, у тому числі за допомогою ланцюжків компаній нерезидентів.
Під час воєнного стану дотримання санкційного режиму є вкрай важливим для України, тому Комітет ретельно вивчає відносини контролю учасників концентрацій на предмет наявності підсанкційних бенефіціарів. І у разі, якщо узгоджені дії, концентрація заборонені відповідно до Закону про санкції, Комітет має повноваження залишати без розгляду заяву про видачу дозволу на коцентрацію/узгоджені дії або закрити справу без прийняття рішення по суті.
Який шлях у сфері антимонопольного регулювання для імплементації зі стандартами ЄС вже пройшла Україна?
Доволі значний. По-перше, у серпні минулого року Верховна Рада ухвалила закон № 3295 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України». Це суттєвий крок до гармонізації нашого законодавства із європейським. Закон набрав чинності 1 січня поточного року. І щоб він повною мірою працював, Комітет розробив та затвердив 7 нормативно-правових актів. Усі вони враховують європейський досвід, сприяють виконанню Україною зобов’язань перед МВФ і Європейським Союзом та імплементують рекомендації ОЕСР.
Зокрема, вдосконалена процедура звільнення від відповідальності учасників антиконкурентних узгоджених дій (leniency) і запроваджена можливість зменшувати розмір штрафної санкції для відповідачів, які не першими повідомили про факт порушення – ці зміни були передбачені статтею 18 Директиви ECN+. Крім того, задля унеможливлення ухилення від сплати штрафу введена концепція солідарної відповідальності суб’єктів господарювання. Відповідно до статті 6 Директиви ECN+ оптимізовано механізм, за допомогою якого АМКУ може вилучати матеріали, докази та інформацію під час проведення перевірок. Зрештою, забезпечено достатню кількість фінансових ресурсів для виконання конкурентними відомствами своїх повноважень – про це йдеться у п’ятій статті згаданої Директиви.
Наразі Комітет продовжує роботу над гармонізацією українського законодавства з європейським. За нашими прогнозами, на цьому шляху має бути ще щонайменше два етапи, які мають наблизити нас до стандартів ЄС. Звичайно, у Європі існує ще чимало норм конкурентного законодавства, які поки що не включені до нашого національного. Це і, наприклад, відмова від дозволів на узгоджені дії та впровадження концепції de minimis для узгоджених дій, що мають неістотний вплив на конкуренцію; і надання права АМКУ проводити інтерв’ю з фізичними особами або представниками юридичних осіб та отримувати пояснення, пов'язані з відповідним розслідуванням (це до речі, передбачено статтею 9 Директиви ECN+); і Положення щодо періодичних штрафних платежів, які покликані стимулювати суб’єкти господарювання надавати інформацію, виконувати зобов’язання та в інший спосіб співпрацювати з Комітетом; і впровадження принципу економічного правонаступництва щодо відповідальності за вчинене порушення, визначені в прецедентному праві ЄС.
Усе, мною перераховане, є завданням Комітету на другому етапі реформування системи роботи конкурентного органу. Що ж до третього етапу, то зазначу лише, що до нього віднесено великий блок питань, які складно розглядати в період дії воєнного стану та до завершення скрінінгової процедури. Це питання більш віддаленої перспективи, вони стосуються, наприклад, права АМКУ встановлювати власні пріоритети діяльності та відхиляти заяви та скарги на підставі їх невідповідності таким пріоритетам (стаття 4 Директиви ECN+); а також повноважень проводити перевірки у приміщеннях фізичних осіб для збору доказів у справі (стаття 7 Директиви ECN+). Крім того, є великий блок процедурних питань, пов’язаних із взаємодією з Європейською Комісією та конкурентними відомствами країн-членів ЄС. Вони потрібні будуть Україні за повноправного членства в ЄС.
Чи означатиме імплементація стандартів ЄС у сфері антимонопольного регулювання та нагляду підвищення ролі АМКУ у регулюванні ринків та конкуренції загалом?
Скажу так: до повноважень як АМКУ, так і конкурентних відомств держав-членів ЄС належить захист економічної конкуренції. А регулюванням ринків займаються профільні міністерства або регулятори, такі як, наприклад, НКРЕКП.
Важливою відмінністю є те, що такі відомства можуть встановлювати окремі (галузеві) правила для тих чи інших ринків, наприклад, для енергетичних. Але законодавство про захист економічної конкуренції не робить винятків для будь-яких секторів економіки та однаково застосовується на усіх ринках.
Наразі основні норми матеріального права у сфері захисту економічної конкуренції відображені в Україні на рівні, прийнятному для члена ЄС. Це, до речі, підтверджує Європейська Комісія у своїх звітах. Водночас, імплементація стандартів ЄС у сфері процесуального права посилить спроможність АМКУ попереджати, виявляти та доводити порушення конкурентного законодавства.
Як видно із відповіді на попереднє питання, Директива 2019/1 (ECN+) надає конкурентним відомствам розширені повноваження щодо збору доказів. Крім того, її імплементація є стимулом вивести на рівень закону багато питань, які зараз діють на рівні підзаконних актів та сталої практики АМКУ.
Це, наприклад, питання обсягу прав і обов’язків сторін у справі, процедура направлення подання з попередніми висновками (statement of objections) та опрацювання реакції сторін на цей документ.
Тобто, додаткові процесуальні вимоги на рівні закону не тільки чітко вказують АМКУ, яким чином діяти. Важливіше, що вони надають бізнесу чітке розуміння, чого можна очікувати від Комітету, а також встановлюють ширші можливості для судового перегляду.
Наприклад, після ухвалення Закону № 3295 та Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (№ 22-рп), суди отримали можливість перевіряти не лише факт наявності порушення, але і коректність розрахунку розміру штрафної санкції.
Підсумовуючи, зазначу, що імплементація стандартів ЄС означатиме посилення всієї системи захисту економічної конкуренції, а не лише Комітету. Оскільки посилюються також повноваження судової влади, розширюються можливості бізнесу та споживачів. І це надасть можливість системі загалом ефективніше упереджувати порушення та боротися з ними.
Законодавство і регуляторна практика ЄС дуже детально описують неприпустимі ринкові практики, які порушують конкуренцію: чи з’являться схожі новації в українському антимонопольному регулюванні?
Дійсно, у переважній більшості країн ЄС на конкурентні відомства покладені додаткові повноваження у сфері протидії недобросовісним ринковим практикам (як правило у сфері рітейлу та торгівлі сільськогосподарською і харчовою продукцією).
Відповідні Директиви були включені Комісією ЄС до Глави 8 «Конкуренція», тож Комітет опрацьовує можливості їх імплементації.
Ми плануємо, що другий етап реформи конкурентного законодавства передбачатиме впровадження нової концепції захисту економічної конкуренції - захист від зловживання вищою позицією на переговорах (abuse of superior bargaining position, далі - ASBP).
Найпотужніше ця концепція представлена в країнах Азії (Японія, Південна Корея), але гарний приклад можна навести в цьому контексті і з Німеччини.
Концепція регулювання ринкової сили в переговорах спрямована на коригування поведінки потужних фірм та захист малих і середніх підприємств від зловживання переважаючими фірмами домінуючою в переговорах позицією. Таке зловживання може проявлятись у встановленні несправедливих вимог і/або умов до підприємств, що є від них залежними (наприклад, при укладанні контракту).
Залежність у таких відносинах виникатиме з високою ймовірністю у випадках, коли вони є довготривалими, а між двома цими суб’єктами господарювання постійно здійснюється значна частина товарообороту, а також за умови, коли один суб’єкт господарювання значно перевищує іншого у розмірі сукупної вартості активів, реалізації товарів, ринкової частки і/або має більші можливості доступу до ринків, до каналів розподілу та закупівлі та/або інші необхідні умови ведення певної господарської діяльності.
Також, з огляду на наявність в ЄС галузевого регулювання у цьому питанні, ми хотіли б, щоб на рівні закону було імплементовано особливості застосування подібного регулювання до ринків сільськогосподарської та харчової продукції, рітейлу та питань затримки платежів (зокрема імплементується Директива ЄС № 633/2019, встановлюючи особливий режим ASBP для ринків сільськогосподарської та харчової продукції).
Які стандарти та практики ще має впровадити Україна, аби антимонопольне регулювання та практика протидії зловживанню монопольним/домінуючим ринковим становищем відповідали стандартам ЄС?
Аналіз українського та європейського конкурентного законодавства, проведений АМКУ в межах підготовки вступу України до ЄС, виявив досить високий ступінь відповідності.
В цілому зміст статей 12 та 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (де йдеться про підходи до визначення монопольного, домінуючого становища, зловживань ним та заборону таких зловживань) відповідає положенням законодавства, підходам і практиці правозастосування Європейського Союзу та країн-членів ЄС. Існують окремі дрібні розбіжності, здебільшого технічно-редакційного характеру, які плануємо усунути на другому етапі реформи. Розраховуємо, що до липня 2024 року проєкт відповідних змін буде оприлюднено для громадського обговорення.
Зазначу, що - і в європейському, і в українському законодавстві про конкуренцію - ринкова частка не є головним критерієм наявності або відсутності монопольного (домінуючого) становища. Основним критерієм є те, чи зазнає певний суб’єкт господарювання значної конкуренції з боку інших учасників ринку та, відповідно, чи має він змогу самостійно встановлювати умови обороту товарів на ньому.
Велика ринкова частка є лише індикатором імовірності такого становища. У різних європейських юрисдикціях вона є різною, і на рівні Комісії ЄС нормативно не визначена. Втім, згідно з практикою Європейського Суду, наявність ринкового домінування за ринкової частки менше 40 відсотків вважається малоймовірним. А за частки у понад 50 відсотків - досить імовірним. В Австрії порогом є частка у 30 відсотків, у Німеччині, Хорватії та Литві – 40 відсотків, в Угорщині кількісне значення на рівні закону не визначене.
Щодо існування в окремих країнах-членах чи в ЄС загалом стандартів допустимості різниці між ринковим лідером та найближчим конкурентом, то таких стандартів не існує. В цілому, будь-яке державне регулювання в цій частині (зокрема регулювання граничних ринкових часток певного бізнесу на певному ринку), на думку АМКУ, було б надмірним державним втручанням в економіку, яке може суттєво зменшити стимули бізнесу до інновацій. Оскільки зміст інновацій як інструменту конкурентної боротьби якраз і полягає на тому, щоб за рахунок власних досягнень зайняти більшу частку на певному ринку.
Ще раз підкреслю: і в Україні, і в ЄС забороняється не сам факт досягнення певної ринкової частки чи домінування на ринку, а зловживання власним домінуванням. Тобто компанії забороняється використовувати свою ринкову владу у суспільно шкідливий спосіб.
Так само, згідно із підходами ЄС та законодавством України, «бренд» не може бути «визнаний монополістом або таким, що має «сильну ринкову владу»». Об’єктом оцінки конкурентних відомств завжди є конкретний суб’єкт господарювання.
Як антимонопольні органи України та ЄС запобігають негативним наслідкам концентрацій чи M&A?
При оцінці концентрацій АМКУ передусім спирається на структурні показники бізнесу і враховує усі відносини контролю.
Як в Україні, так і в ЄС концентрація може бути дозволена, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку (тобто є сумісною з ринком в розумінні Регламенту ЄС № 139/2004).
І українське, і європейські конкурентні відомства докладають максимальних зусиль, щоб концентрації суб’єктів зі значними ринковими частками не мали негативного впливу на ринкові процеси.
Це досягається шляхом покладення на учасників концентрації зобов’язань (commitments) поведінкового або структурного характеру. (В Україні це регламентується ч. 2 ст. 31 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 11 Регламенту ЄС № 139/2004).
Те, що подібний інструмент застосовується не до всіх концентрацій, а лише у виключних випадках, є типовим для всіх юрисдикцій, а не лише для України.
До прикладу, АМКУ за період 2021-2023 років ухвалив 14 рішень про надання дозволу на концентрацію за умови виконання зобов’язань. Натомість, за 2021-2022 роки за результатами розгляду заяв на концентрацію конкурентне відомство Польщі за той самий період застосувало механізм зобов’язань у 5 випадках від загальної кількості розглянутих заяв, в Італії та Іспанії було по 8 випадків такого застосування, в Литві – два.
Водночас, звіти конкурентних відомств демонструють, що переважна більшість (85-99% концентрацій) не потребують таких заходів. Більше того, і Європейська Комісія, і країни ЄС, і Україна розглядають 80% концентрацій, не переходячи на стадію поглибленого дослідження. Втім, контроль над цими операціями все ж є необхідним - щоб із поля зору не випали ті угоди, які дійсно впливають на ринок.
Як АМКУ має діяти в разі консолідації ринку в результаті М&А або органічного розширення частки одного із його операторів?
Щоб не допускати монополізації товарних ринків, законодавець надав Комітету дієвий механізм: суб’єкти господарювання зобов’язані отримувати попередній дозвіл антимонопольного органу на проведення угод про злиття або поглинання. Якщо Комітет дійде висновку, що в результаті зазначених дій компанія М&А може зайняти монопольне становище на ринку або суттєво обмежити конкуренцію, то заборонить такі дії задля збереження існуючого стану.
Якщо ж компанія розширюється на ринку та займає монопольне становище за рахунок власних досягнень та інвестицій, то Комітет цього не заборонятиме, оскільки, як я вже зазначав, сам факт монопольного становища не є порушенням. Важливо, щоб бізнес не зловживав своєю ринковою владою. І щоб цього досягти, Комітет має достатньо механізмів як для відстеження діяльності суб’єктів господарювання, так і для їх стримування від порушень. Санкція за зловживання монопольним становищем досить суттєва: Комітет може накласти штраф до 10% річного доходу, а у виняткових випадках - розділити компанію, якщо вчинене нею порушення по-іншому неможливо припинити.
На що спирається АМКУ зараз при розгляді M&A, що є критерієм для прийняття позитивного чи негативного висновку і як ця практика зміниться з впровадженням європейських антимонопольних стандартів?
Розглядаючи питання злиття та поглинання, Комітет завжди виходив з критерію, чітко визначеного законом - відповідні угоди не мають негативно впливати на конкуренцію та призводити до монополізації товарних ринків. Цей підхід незмінний та сприяє розвитку національної економіки.
Закон 3295 та інші нормативні акти, розроблені Комітетом, про які я вже згадував, спрощують саму процедуру отримання компаніями попереднього дозволу на концентрацію. Проте принципи, за якими Комітет його надає, залишаються незмінними: угода не повинна шкодити ринку.
Як АМКУ може запобігати зловживанням, зокрема чи існує або з’явиться оцінка ризиків зловживання внаслідок M&A або органічного зростання частки окремих учасників ринків?
Якщо йдеться саме про M&A, то у випадку встановлення певних ризиків для ринку, Комітет розпочинає його глибокий аналіз, щоб оцінити усі можливі наслідки від злиття чи поглинання. У разі наявності достатніх підстав, Комітет має можливість заборонити угоду або надати суб’єкту господарювання певні зобов’язання, яких той має дотримуватися задля зменшення потенційного негативного наслідку. При цьому, суб’єкт господарювання зазвичай звітує Комітету про виконання зобов’язань, що дозволяє тримати руку на пульсі та відстежувати будь-які зміни у поведінці компанії, запобігаючи негативним практикам.
Відходячи від теми M&A, в цілому (крім накладання штрафів та встановлення обов’язку припинити порушення) Комітет застосовує й інші механізми впливу на бізнес. Скажімо, якщо поведінка певної компанії є недосконалою з точки зору чесної конкуренції, Комітет надає рекомендації, які містять опис проблематики та перелік необхідних дій, до яких має вдатися бізнес для покращення ситуації. Якщо рекомендації виконані - компанія не отримує санкцій, а ринок продовжує нормально функціонувати.
Давайте поговоримо про Нафтогаз. НАК «Нафтогаз» монополіст на ринку газу?
Комітет постійно відстежує ситуацію на ринках паливно-енергетичного комплексу, зокрема на ринках газу. Наявна в Комітеті інформація свідчить, що суб’єкти господарювання, які входять до групи Нафтогаз Україна, мають ознаки монопольного (домінуючого) становища, зокрема на ринках оптової реалізації (постачання) природного газу.
Проте, як я вже неодноразово зазначав, монопольне (домінуюче) становище само по собі не є порушенням конкурентного законодавства. Важливо, щоб суб’єкт господарювання ним не зловживав. Наприкінці 2023 року за результатами розгляду справ про порушення рішенням № 397-р і № 398-р, Комітет визнав двох з суб’єктів господарювання, що входять до Групи Нафтогаз (ТОВ «ГК«Нафтогаз Трейдинг» та АТ «Укртрансгаз»), такими, що займали монопольне (домінуюче) становище на ринку первинної оптової реалізації природного газу протягом 2021 року та на загальнодержавному ринку послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами України у період 2016- 2018 років відповідно. Наразі ці рішення оспорюються групою Нафтогаз у судах.
Який контроль здійснює АМКУ над НАК та облгазами?
Комітет в рамках своїх повноважень може оцінити посилення ринкової влади НАК «Нафтогаз України» при придбанні / набутті в управління активів / акцій суб’єктів господарювання під час розгляду заяв / справ про надання дозволу на концентрацію, аналізуючи концентрацію, виходячи з оцінки її впливу на економічну конкуренцію на товарних ринках на території України. Якщо концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, Комітет надає відповідний дозвіл.
Наразі у Комітеті розглядаються справи про концентрацію у вигляді одержання ДАТ «Чорноморнафтогаз» (що входить до групи Нафтогаз) в управління акцій 25 операторів газорозподільних систем, що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідних суб’єктів. Справи відкриті у зв’язку з виявленням підстав для заборони концентрацій, враховуючи, що Група Нафтогаз є вертикально-інтегрованим суб’єктом господарювання, який може мати та використовувати ринкову владу на відповідних ринках.
Крім того, у Комітеті розглядається справа по ДАТ «Чорноморнафтогаз» стосовно здійснення товариством концентрацій шляхом отримання в управління акцій 21 Оператора ГРМ без відповідного дозволу АМКУ.
Як вирівняти постачання і розподіл газу?
Враховуючи законодавче регулювання та правовідносини учасників ринку (які виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг із транспортування, розподілу, зберігання, закачування, відбору, послуг установки LNG), ринки природного газу поділяються на конкурентні та такі, що перебувають у стані природної монополії.
Ринки розподілу природного газу належать до ринків природних монополій, і суб’єкти господарювання – оператори системи розподілу (облгази, ТОВ «Газорозподільні мережі України») займають монопольне становище в межах території своєї діяльності, тобто місця розташування газотранспортної системи, що перебувають у їх власності. Ринок постачання природного газу є потенційно конкурентним. Із серпня 2020 року, після запровадження повноцінного ринку природного газу, споживачі отримали можливість обирати між кількома постачальниками, незалежно від їх територіального розміщення, оскільки ліцензійною територією діяльності постачальників природного газу є територія України.
Суб’єкти господарювання, що безпосередньо здійснюють постачання природного газу, не мають ліцензій на його розподіл. Оператори ГРМ фактично пропускають через свої мережі природний газ, який постачальник продав споживачеві.
Окей, а як щодо ринку бензину? На ринку роздрібного продажу відбулися суттєві зміни у зв’язку з поверненням Укрнафти і Татнафти під контроль держави.
Антимонопольний комітет розглянув заяви АРМА та ПАТ «Укрнафта» про надання дозволів «Укрнафті» отримати в управління частки в статутних капіталах суб’єктів господарювання Групи «Глуско» і оцінив вплив концентрацій на економічну конкуренцію на товарних ринках на території України, в тому числі і на ринках роздрібної реалізації пального (бензину, дизельного палива, скрапленого газу) у відповідних регіональних межах. Оскільки ці ринки є регіональними.
Комітет оцінював сукупну частку учасників концентрацій на кожному із задіяних товарних ринків і частки на суміжних товарних ринках.Враховуючи, що заявлені концентрації не призводять до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, 14 березня 2024 року рішеннями Комітету були надані відповідні дозволи.
Зазначу, що наразі в АМКУ аналізуються й інші заяви АРМА та ПАТ «Укрнафта» - стосовно надання дозволів «Укрнафті» на набуття в управління часток в статутних капіталах суб’єктів господарювання Групи «Татнєфть». Рішення по ним ще не ухвалене, робота триває.
Чи є хтось монополістом на ринку? Чи є на цьому ринку ознаки монополії?
Як правило, Комітет встановлює наявність чи відсутність у суб’єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Оскільки, як я вже зазначав, порушенням є не сам факт монопольного становища, а факт зловживання ним. На сьогодні в АМКУ відсутні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів.
Питання щодо ДТЕК, Київобленерого та інших обленерго. Чи існує в Україні монополія на електрику?
Можливо в розрізі розподілу електроенергії…
Наразі у Комітеті немає ані заяв, ані справ про надання дозволу на концентрацію за участі обленерго, що входять до Групи ДТЕК чи інших обленерго. Діяльність суб’єктів господарювання з розподілу електричної енергії належить до сфери діяльності суб’єктів природних монополій. Природна монополія - це стан товарного ринку, задоволення попиту на якому є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Це обумовлено об’єктивними причинами, зокрема технологічними особливостями виробництва. Товари чи послуги суб’єктів природних монополій неможливо замінити будь-якими іншими.
Таким чином, кожен суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу електричної енергії в місцях провадження господарської діяльності, є суб’єктом природної монополії, і, відповідно, не має жодного конкурента – це визначено, зокрема, Законом України «Про природні монополії». Якщо говорити про ринок постачання електричної енергії, то він є висококонкурентним, оскільки споживачі мають право вільно обирати електропостачальників.
Водночас, побутові та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг, які надаються постачальником універсальної послуги. Постачальник універсальної послуги здійснює відпуск електричної енергії побутовим споживачам за фіксованими цінами. Відповідно до додатка 3 Положення про покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 5 червня 2019 р. № 483, фіксована ціна на електричну енергію в гривнях за 1 кВт·год з податком на додану вартість на сьогодні становить 2,64.
Слід зазначити, що в межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг. Отже, побутові споживачі не обмежені у праві вибору електропостачальника, однак ціна, за якою здійснює постачання електричної енергії постачальник універсальних послуг побутовим споживачам, є значно нижчою за вільні ринкові ціни, що формуються на роздрібному ринку постачання електричної енергії.
Враховуючи, що у відповідних територіальних межах послуги постачання електричної енергії побутовим споживачам може надавати лише один постачальник універсальних послуг (споживачі обмежені в виборі надавачів таких послуг), такий постачальник має ознаки такого, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, зокрема побутовим споживачам.
Отже, в разі, якщо постачальник універсальної послуги зловживає своїм становищем, органи Комітету вживають відповідних заходів. Як приклад можу навести рішення тимчасової адміністративної колегії Комітету, ухвалене 30 квітня цього року стосовно ТОВ «Київська обласна ЕК». Енергокомпанія відмовила ОСББ в укладенні договору про постачання електричної енергії і висунула дискримінаційну вимогу – необхідність погасити суму, яку їй заборгував попередній управитель будинку. От, власне, це спонукання мешканців будинку до погашення боргу попереднього управителя і є проявом ринкової влади та зловживанням монопольним (домінуючим) становищем з боку ТОВ «Київська обласна ЕК». І за це - рішенням тимчасової адміністративної колегії АМКУ - енергокомпанія була оштрафована на 275 579 грн і зрештою припинила порушення.
НАБУ і САП розслідують справу щодо купівлі вашою родиною майна на 70 млн гривень під час війни. Як рухається справа? Чи викликали Вас на допит і яка перспектива справи?
Одразу уточню: вказаними Вами органами здійснюється досудове розслідування та процесуальне керівництво відповідно до інформації, оприлюдненої у ЗМІ. Питання щодо стану досудового розслідування можете адресувати їм. Від себе скажу, що все, передбачене законодавством, я чітко виконую.
Вам закидають відсутність на посаді голови АМКУ досвіду роботи в економічній сфері. Як, та чи відчуваєте Ви брак досвіду?
По-перше, мені особисто ніхто таких закидів не робив. По-друге, моя освіта, а також досвід роботи і керівництва на різних посадах дають мені можливість ефективно працювати – у том числі, в Комітеті, у тому числі – над собою. Твердо переконаний: жоден керівник не має права сказати ані собі, ані своїм підлеглим «я все знаю». Життя не стоїть на місці і постійно вимагає нових знань, вмінь і нестандартних рішень – тим більше зараз, у часи, коли ми ведемо війну за існування нашої держави.
Хотіли б ще запитати про регулювання Телеграму. Чи займається АМКУ цим питанням та чи є тут певна монополія, скажімо, на інформацію?
З огляду на триваючу російську агресію проти України, питання безпеки користувачів соціальних мереж стоїть справді досить гостро. Це стосується як захисту персональних даних користувачів, так і необхідності протидії дезінформації на таких платформах.
Триває також активне публічне обговорення доцільності регулювання соціальних мереж, платформ, до яких належить і месенджер Telegram. Так, до Верховної Ради України подано законопроєкт, що регулює роботу соціальних мереж. Йдеться про проєкт закону №11115 "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація». Водночас, у даному випадку йдеться більше про протидію загрозі інформаційній безпеці України, а не про захист економічної конкуренції. Тому досліджень/розслідувань стосовно Telegram Комітет наразі не проводить.
До речі, саме шляхом застосування регулювання стосовно Telegram пішла і Єврокомісія. В рамках дотримання Закону ЄС про цифрові послуги (DSA), який набув чинності у лютому, Telegram був зобов’язаний розмістити своє юридичне представництво в одній із держав-членів. Telegram обрав Бельгію, і Європейська комісія доручила бельгійській телекомунікаційній організації (BIPT) моніторити додаток для обміну повідомленнями Telegram і розглядати усі скарги громадян ЄС на платформу, зокрема щодо її прозорості та контенту.