Олесь Довгий: Реабілітація військових, захисників і захисниць – це напрям, де завжди потрібно робити більше

У світі є традиція визначати «слово року» – найбільш популярні та значущі для суспільства слова і вирази. Якби такий експертний вибір робили зараз у військовій медицині, то цим словом у 2023 році стала б реабілітація. Скалічені бійці, діти, дорослі – такі сьогодні реалії України. Лікарі роблять дива, намагаючись по максимуму повернути людям здоров’я, в тилу відкриваються високотехнологічні спеціалізовані медичні центри, але це тільки початок вирішення проблеми.

На думку Олеся Довгого, натхненника ініціативи «РеабіЦентр», водночас із створенням новітніх реабіцентрів необхідно прискореними темпами оновити чи створити стаціонарні реабілітаційні простори при спеціалізованих медичних закладах, де є команда фахівців із реабілітації, щоб наші захисники могли якомога швидше починати відновлення. Перший такий проєкт уже розпочався в Інституті травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України в Києві – відповідний Меморандум з участю Міністерства охорони здоров’я було підписано цими днями. Про його цілі, особливості та перспективи – наша розмова з Олесем Довгим.

Як виникла ідея створення ініціативи «РеабіЦентр» і які завдання вона вирішуватиме?

Ідея зайнятися проблемою фізичної реабілітації виникла давно – як результат сумного особистого досвіду. Свого часу я кілька разів одержував складні травми та зіштовхнувся з тим, що в країні було дуже мало реабілітаційних потужностей. Тому ідея зайнятися їхнім створенням весь час жила в мене, так би мовити, на другому плані свідомості. Я бачив, як цю нішу потрошку займав приватний бізнес – і нібито ситуація вирівнювалася. Але після початку великої війни 24 лютого знову повернувся до цієї теми. Зрозуміло, що під час повномасштабної війни питання збільшення доступності реабілітації для військових і цивільних загострилося.

Тим паче підтримуючи та спілкуючись напряму з багатьма військовими вживу, особисто бачиш і відчуваєш цю ситуацію. Водночас  реабілітаційної бази недостатньо – хочеться, щоб було більше можливостей. Ось з цього розуміння нагальності проблеми і виникла ідея ініціативи «РеабіЦентр» як платформи, що об’єднає людей, котрим болить ця тема у прямому та переносному сенсі.

Яким став перший практичний крок на цьому шляху?

Уже пів року як Фонд «Можемо разом» Родини Довгих допомагає Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, де з 2022 року працює відділення важкої бойової травми. Сюди потрапляють поранені з травмами кількох кінцівок, складними травмами, де потрібна пересадка м’язів, вставка суглобів, поєднання, нарощування тканин. І саме сюди я прийшов як людина, котра опікувалася конкретними бійцями. І тут зрозумів, що моя робота не повинна бути «точковою», адже я можу разом із партнерами, знаходячи нові способи співпраці, вплинути на ситуацію глобальніше.

Я знайшов тут суперфахівців з суперкомпетенціями, але загальний стан справ такий, що надзусилля реабілітологів можна та потрібно посилити додатковим фінансуванням і покращенням медичного обладнання, аби відновлення бійців проходило швидше та комфортніше. Я працюю над тим, щоб розширити можливості Інституту не тільки більшою площею оновленого Центру реабілітації й оновленою технічною базою, але й допомогти збільшити кількість лікарів.

Є шанс розв’язати ці проблеми?

Ми з командою проєкту та першими партнерами, які відгукнулися на мій заклик, уже працюємо в цьому напрямку. Я запитав у керівництва Інституту про те, що саме потрібно. Мені показали придатну для створення нового реабілітаційного центру прибудову достатньої площі, де є одночасно і окремий вхід, і прямий доступ зі стаціонару у відділення реабілітації. Щоб навести тут лад, потрібні такі складові: оновлення приміщення, фінансування, обладнання, організаційна допомога. Ми залучаємо фахівців з ремонтних робіт і з обладнання медичних просторів, партнерів, які готові долучитися фінансово, надати послуги pro bono (добровільно та безоплатно, для користі громади) або за собівартістю чи посприяти у забезпеченні обладнанням. Наразі провели первинну оцінку потреби в роботах з оновлення приміщення, а також проаналізували можливі варіанти постачання обладнання. Далі будемо проробляти конкретні деталі та покроково реалізуємо проєкт.

Як саме втілюватиметься ініціатива «РеабіЦентр» у життя? Розкрийте, будь ласка, деталі.

У межах ініціативи «РеабіЦентр» Фонд Родини Довгих «Можемо разом» виконуватиме функцію адміністративно-технічного майданчика, який допомагає розбудовувати відповідну екосистему. На базі Фонду вже не раз обʼєднувалися партнери та небайдужі для відповідей на трагічні виклики. Історично фокусом Фонду є освіта, але наразі ми зосередили увагу на військово-медичному напрямі.

Уже в перші дні повномасштабного вторгнення ми передали на передову надсучасну пересувну хірургію, завдяки якій на передовій лікарі щодня рятують життя наших захисників. Системно підтримуємо один із найбільших парамедичних добровольчих батальйонів «Госпітальєри»: нещодавно перерахували черговий внесок – понад мільйон гривень – на турнікети для зупинки кровотечі в бойових умовах. У межах спільного проєкту з Православною церквою України та МОЗ вдалося зібрати та доставити необхідні ліки для понад 100 медичних установ, зокрема для прифронтових шпиталів.

Коли почалася велика війна, в дуже багатьох містах було зруйновано очисні споруди – і багато людей у наших південних і східних областях залишилися без доступу до питної води. Зокрема, ми привезли в Миколаївську область разом із Держслужбою з надзвичайних ситуацій спеціальний австрійський реагент компанії BASU для одержання  12 млн літрів чистої води. Коли ворог підірвав Каховську ГЕС, ми передали інший подібний реагент для пацієнтів херсонської лікарні.

Як бачите, кожен із цих проєктів має унікальну конфігурацію, але їх об’єднують два ключові принципи роботи Фонду. Перший – цільовий характер допомоги, яка потрібна саме цим отримувачам. Другий – залучення й об’єднання партнерів і однодумців, завдяки чому завжди виникає дуже потужна синергія та досягається результат.

На чию підтримку ви розраховуєте щодо реалізації ініціативи «РеабіЦентр»?

Проєкт має на меті об’єднати приватні й урядові – як українські, так й іноземні – ініціативи. І у цьому разі фінансування ремонтних, проєктних та організаційних робіт буде організовано на платформі Фонду разом із партнерами. Обладнання плануємо закупити в межах спільного проєкту Світового банку та МОЗ України «HEAL Ukraine». Переконаний, що надалі цей досвід може бути масштабований за допомогою розширення партнерських відносин з міжнародними та приватними партнерами, коли йтиметься про інші медичні установи.

Якщо вдасться наростити потужності з реабілітації, то виникне потреба у підготовці додаткових фахівців. Чи плануєте займатися цим питанням?

Зараз я веду перемовини з відділенням реабілітації Віденської університетської клініки, приймав першу делегацію надсучасної інноваційної реабілітаційної клініки з Ізраїлю. Це той рівень компетенції та ті бенчмарки, на які нам потрібно рівнятися. Звісно, першим етапом ініціативи «РеабіЦентр» буде допомога медзакладам у плані обладнання, технічної бази. Однак надалі я хочу зосередитися на міжнародних зв’язках із залучення сучасних компетенцій. Українські фахівці повинні якнайшвидше отримати доступ до найкращих світових практик, які допоможуть не вигадувати велосипед, а одразу використувати передові досягнення. Це цілком можливо: так само, як наші військові, переходячи на стандарти  НАТО  й освоюючи нове озброєння, вчаться у прискореному темпі, це можуть робити і наші реабілітологи.

Ви розумієте масштаб завдання, за яке беретеся, і чи готові до того, що це обсяг робіт на багато років вперед?

Я не хочу казати, що ми перевернемо світ. Питанням реабілітації опікуються на всеукраїнському рівні – місцева влада та приватні ініціативи. Ці питання можна вирішити швидше, лише обʼєднавшись. Чим більше подібних програм, тим краще. Реабілітаційних просторів не вистачало завжди, а війна зробила це питання одним із найгостріших для українського суспільства. Це напрям, де завжди потрібно робити більше.

Тому сьогодні кожен крок має велике значення й особисто для мене, й для команди проєкту – важливо кожен проєкт довести до запуску. Скажімо, у Інституті травматології та ортопедії ми зробимо все, що намітили, забезпечимо відкриття центру, а вже операційне управління ним і роботу фахівців організовуватиме команда Інституту. Тоді зможемо переходити до наступного проєкту.

А поки що ми на етапі об’єднання зусиль і співпраці з усіма, хто хоче долучитися фінансово, організаційно, прийти зі своїми зв’язками, товарами, послугами чи ідеями.

Поки на передовій наші воїни наближають перемогу через любов до країни та лють до ворога, тут ми робимо це з вірою, любовʼю та вдячністю до наших захисників. Важливо, щоб вони це відчували, знали, що ми їх дуже цінуємо! Адаптовані вулиці, офіси, максимально доступна реабілітація – це те, що допоможе їм відчувати себе вдома. Проєкт «РеабіЦентр» працюватиме на збільшення потужностей для реабілітації наших захисників. Це мій спосіб висловити вдячність і любов тим, хто наближає перемогу на передовій.