Кожен третій українець потребуватиме психологічної допомоги після війни. Галина Скіпальська про те, як вистояти країні у боротьбі за ментальне здоров'я українців

Війна, яка прийшла в Україну і торкнулася буквально кожного її мешканця, окрім масштабних руйнувань міст та селищ, щохвилини завдає важких психологічних втрат нашим громадянам. Певно, немає українця, який би не відчував через війну болю, страху чи розпачу. Фахівці переконують, що боротьба за ментальне здоров'я нації на разі така ж важлива, як і за наші суверенні території. Про те, де шукати фахової комплексної підтримки, коли звертатися до психолога та як взагалі переживати цю війну, не втрачаючи себе, редакція спілкувалася із правозахисницею, директоркою представництва HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні, а також виконавчою директоркою МБФ "Українська фундація громадського здоров’я" Галиною Скіпальською.

— Пані, Галино, за оцінками МОЗ психологічної підтримки після війни потребуватимуть щонайменше 15 млн українців. Чи в змозі держава впоратись із таким викликом?

— Так, 15 млн, та це вже дещо навіть застарілі дані. Фактично, кожен третій українець потребуватиме психологічної підтримки. І, дійсно, державі важко без сторонньої допомоги впоратися із цим викликом. З іншої сторони, такі оцінки говорить про те, що нам потрібно шукати методи роботи, де можна буде учнів – у школах, лікарів – у поліклініках, вчителів, практично кожного навчити, як піклуватися про своє психічне здоров’я. Звичайно, що ростуть і вимоги до психологів, психотерапевтів. Зараз це взагалі одні з найбільших затребуваних професій. Це саме ті люди, які допомагають іншим впоратися з наслідками війни.

— А чи реально нам впоратися з таким масштабом цього воєнного та повоєнного виклику в контексті відновлення та збереження ментального здоров'я українців?

— Так, обсяг завдань великий, але посильний. Просто у нас немає іншого вибору. Ми повинні розуміти, що є виклики, і що з кожним новим місяцем війни проблеми психічного здоров’я у людей будуть поглиблюватися, кількість психологічних травм – збільшуватися.

Загалом, психологічна підтримка – це така форма допомоги, що її можна отримувати зараз і онлайн. І ті фахівці, які виїхали, вони теж можуть долучатися. Багато, хто вже підтримує  українців віддалено (через засоби інтернет-зв’язку). Тобто це можливо і необхідно. 

Тому із викликом збереження ментального здоров'я українців під час війни, та і після, ми повинні впоратися. Звісно, з допомогою організацій громадського суспільства, кожного українця і через залучення представників інших професій до самодопомоги й надання психологічної допомоги та підтримки.

— Громадський сектор і західні партнери України сьогодні вже фінансують проєкти з підтримки постраждалих внаслідок війни українців. Чи є потреба та можливості масштабувати таку роботу?

— Донори сьогодні активно підтримують Україну. Мова про різні донорські структури, посольства, уряди інших країн тощо. Один з таких проєктів, за підтримки донорів, реалізує представництво HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні.  Він стосується переважно тих областей, які найбільш уражені війною. Наші фахівці надають соціальні, психологічні послуги поблизу деокупованих територій. Це Херсон, Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Дніпро. Мова про саме ті області, де частина територій були окуповані, зараз – деокуповані, в цих же регіонах тривають бойові дії. В них також велика кількість ВПО, які переміщуються з кордонів вглиб областей.

За підтримки донорів, у нашому випадку це – уряд США, дійсно, є можливість розвивати інноваційні підходи до організації комплексної підтримки українців у прифронтових областях. Ми знаємо, що зараз найбільше випадків страшних психологічних травм відбувається на окупованих територіях. Чим буде більше зараз наших територій деокуповано, тим більше українців будуть потребувати специфічних психологічних послуг. Тому наш проєкт надає ці послуги в системі первинної медико-санітарної допомоги: в поліклініках, пліч-о-пліч із сімейними лікарями. Коли людина приходить з іншими своїми проблемами, пов’язаними з фізичним здоров’ям, до сімейного лікар, то лікар має можливість і перенаправляє такого пацієнта до психолога, психотерапевта або психіатра у наші центри комплексної підтримки постраждалих від війни Brave&Save. За потреби, такій людині призначається медикаментозне лікування. Також є можливість отримати соціальну підтирку, юридичну допомогу. Це такий формат, який стосується південних областей. Звісно, що цю модель потрібно масштабувати і на центральну, і на західну Україну. Адже у нас триває постійне переселення ВПО в межах країни. Люди виїжджають у місця, де почуваються безпечно. Багато, хто з таких людей втратили житло, рідних. І вони їдуть на західну Україну, наприклад, у пошуках можливостей розпочати нове життя. Саме тому є потреба тиражувати цю модель з півдня, сходу – на центр України та на західні регіони.

— Постраждалий від війни. Чи є взагалі ті, хто не постраждав, адже кожен з нас емоційно сьогодні зовсім інша людина, аніж була до 24 лютого 22-го року. Чи всім нам потрібна допомога? Кому варто не зволікати та шукати підтримки у таких проєктах як центри Brave&Save?

— Знаєте, я скажу, що від війни постраждали всі. Будь-хто: хто зараз знаходиться в Україні, хто виїхав з України – постраждали. Визначати ступінь тривожності, це вже справа фахівців.

Варто не зволікати. Звертатися за допомогою потрібно обов'язково. Очевидно, що найбільші психологічні травми переживають зараз люди, які знаходяться на окупованій території, в полоні. Коли відбудеться деокупація, їм точно всім буде потрібно шукати фахову підтримку. Складно уявити, як це жити під постійними обстрілами під контролем такого агресора, коли порушені всі можливі права людини, і так треба жити півтора роки... Зрозуміло, що ці люди потребують психологічної підтримки та реабілітації. Не зволікати зі зверненнями по допомогу потрібно також і тим, хто має фізичні прояви своїх психологічних тривог. Коли починає німіти рука, темніти в очах, зникає сон, переслідує постійний страх, відчувається слабкість та апатія, стаються кровотечі з носа, — це все вже фізичні прояви психологічних проблем, з якими точно треба йти до фахівця якнайшвидше. Не менш важливо сьогодні батькам дуже уважно слідкувати за самопочуттям та станом своїх дітей, придивлятися і прислухатися до них. Діти дуже вразливі до стресів, не кажучи вже про таку повномасштабну і страшну війну.

— Говорячи про комплексну психологічну підтримку людей, що пережили окупацію, треба сказати і про гендерно зумовлене насильство. Ми вже знаємо, що з цим страшним явищем зіткнулися багато українців. Як працювати з такими людьми? Де їм шукати підтримки?

— Україна приблизно рік тому ратифікувала Стамбульську конвенцію, де йдеться про зобов’язання України щодо допомоги та розвитку послуг постраждалим від гендерно зумовленого насильства (ГЗН),  домашнього насильства.  Коли почалася війна, то мали місце тоді ще перші прояви такого виду злочину, як сексуальне насильство, пов’язане з війною (СНПК). Українки та українці, котрі перетинали російські блокпости, жили в окупації, часто піддавалися ГЗН чи СНПК. Їх обшукували, роздягали, психологічно знущалися, допитували. Не рідко вони зазнавали і сексуального насильства, в тому числі. Кожен, хто пережив такий страшний досвід, потребує допомоги. Кваліфікована психологічна підтримка потрібна, щоб допомогти людині пережити цей травматичний досвід і продовжувати жити далі повноцінно. Якщо говорити про домашнє насильство, про яке з прийняттям закону щодо протидії домашньому насильству (а це 2017 рік) Україна зробила багато кроків уперед, то треба розуміти, що рівень агресії у відносинах у нашому суспільстві підвищився. Зараз перед українськими сім’ями з'явилися такі нові виклики, як тривала розлука, життя чоловіка і дружини у різних країнах, фінансові складнощі тощо. Це все впливає  на відносини в родині. І звісно, треба розуміти, що є фахівці, які можуть попередити певні речі, дати  інструменти, які допомагають із вирішенням конфліктів, попереджуючи таким чином поглиблення криз та ризики насильства.

— Коментуючи реалізацію проєкту представництвом HealthRight International в Україні, а саме роботу центрів Brave&Save, Ви говорили не про психологічну підтримку чи медичну допомогу окремо. Йдеться про забезпечення саме комплексної підтримки будь-якої людини, що опинилася у надскладних життєвих обставинах через війну. Як досягається ця комплексність? І як забезпечується фізична доступність людини до такої багатопрофільної підтримки?

— Центри Brave&Save, які інтегровані в систему ЦПМД, це – психологи, дитячі психологи, соціальні працівники, юристи. Наші фахівці також мають автомобілі, водіїв, а тому можуть самостійно виїжджати до пацієнта за місцем проживання, зокрема, у кризових ситуаціях.  Якщо зруйновано будинок, наприклад. В такому разі наші фахівці командою виїжджають на місце трагедії, допомагають психологічно людям зібратися, знайти сили. Комплексність забезпечується, власне, тим, що є команда різнопрофільних фахівців. В цій команді  керівником є сімейних лікар з поліклініки ЦПМД, в якому і знаходиться центр Brave&Save. Відповідно, коли людина потрапляє в такий центр на консультацію, то з нею спочатку спілкується один фахівець, який, розуміючи проблеми, пропонує допомогу фахівців й інших профілів. На прикладі: якщо зруйнований будинок, і потрібно подати документи на відшкодування, зібрати, відновити персональні документи, знайти, де тимчасово жити… Це компетенція наших юристів.  Соціальний працівник включається в роботу, якщо є питання соціального захисту: розлучення, діти, відсутність документів у дітей, тощо.

Комплексність допомоги забезпечується міждисциплінарною командою різних фахівців, які працюють злагоджено і супроводжують своєю підтримкою стільки, скільки потрібно – до розв'язання проблем, з якими звернулася людина.

— Дякуємо за розмову і таку потрібну Вашу роботу на шляху до збереження та відновлення ментального здоровя українців.

Детальна інформація та контакти:

Представництва HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні за посиланням.

Центрів комплексної соціально-психологічної підтримки постраждалих від війни за посиланням.