Військовий психолог, полковник Олег Скрипкін: українське суспільство занурюється в свій "в'єтнамський синдром"
Днями в Кам'янському сталася трагічна подія - ветеран АТО вбив власну матір. Подібний ексцес, пов'язаний з ветеранами, не єдиний, доводиться констатувати тривожний факт - українське суспільство занурюється в свій "в'єтнамський синдром". Вілносини суспільства з посткомбатантами носять характер взаємного нерозуміння і відторгнення. Фахівці називають причину - прояви ПТСР в учасників бойових дій.
Ми постаралися знайти компетентну людини, щоб отримати роз'яснення, що ж насправді відбувається з нашими військовослужбовцями, тому що їх рідні і колеги самі шоковані тим, що відбувається. Американські волонтери (наші земляки, які нині проживають в США) розповіли нам про певну категорію військовослужбовців - офіцерів старшої ланки, яких включають до діючих в АТО військових частин для оптимізації діяльності військ. Подібно героям роману Курта Воннегута "Сирени Титана", ці емісари діяли під виглядом рядових солдатів, про їх справжньому званні і ролі на передовій знали тільки командувачі секторів і командири підрозділів. З одним з них нас і познайомили.
Скрипкін Олег Григорович, полковник Збройних Сил України. Раніше очолював науково-дослідний відділ військово-психологічних досліджень Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, служив в одному з управлінь Генштабу. Автор понад 25 наукових робіт з психології.
Учасник бойових дій на сході України з 2014 року, в тому числі оборони Дебальцевського плацдарму.
Наразі - начальник кафедри військової педагогіки та психології військового гуманітарно-лінгвістичного факультету Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У обивателя склалася думка, що війни в нашій країні немає. Багато старанно не помічають війну, або не хочуть знати про її існування. Я за родом своєї діяльності регулярно бачу статистику із зони АТО: щоденні обстріли, загибель і поранення людей - тобто, знаю, що війна є.
Але навіть мені незрозуміла логіка цієї війни. Який для російської сторони сенс в обстрілі без наступу? Але очевидно, в цих діях все ж є певна логіка. Скажіть, які психологічні і соціальні ризики для українського соціуму виникають під впливом цієї війни, яка триває ось уже три роки?
Як преамбулу слід відзначити, що ведення тривалих бойових дій, кажучи по-простому - "війна", являє собою особливі ризики для спільноти. Є маса чинників - наприклад, економічний, але ми з вами ведемо мову перш за все про соціально-психологічних факторах. Серед них, зокрема, психологічна втома соціуму від ведення війни, але перш за все в цьму випадку ми не повинні забувати про частину спільноти, представленої учасниками бойових дій, тому що багато хто з них закладають в соціум певний елемент нестабільності.
Повний текст інтерв'ю читайте російською мовою.