Альтернативный отчет о деятельности правительства в 2015 году и пути выхода из кризиса

Предлагаем вашему вниманию полный отчет на языке оригинала.

Партия "Оппозиционный блок" провела анализ отчета о выполнении программы деятельности правительства Украины за 2015 год и предложила альтернативный отчет, а также пути выхода из кризиса.

С точки зрения оппозиции, большинство программ Кабинета Министров провалились, или выполнялись было слишком медленно. Обещания реформ, европейской перспективы, привлечения инвестиций и прочее, остались невыполненными. А обвальная девальвация и галопирующая инфляция, закрытие промышленных предприятий и рост безработицы привели к резкому ухудшению уровня жизни в стране.

При этом эксперты из ОБ рекомендуют свои пути выхода из этого кризиса. Предлагаем вашему вниманию полный отчет на языке оригинала:

Альтернативний звіт про діяльність Уряду у 2015 році і шляхи виходу з кризи

АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ УКРАЇНИ ЗА 2015 РІК

РЕЗЮМЕ

Минуло більше року з моменту запуску нового коаліційного уряду і прийняття його програми. У коаліційній угоді (а вона є невід'ємною частиною програми) українцям обіцяли мир, швидку економічну стабілізацію, прискорення реформ для "забезпечення європейської якості життя, підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення сприятливих умов для ведення бізнесу, децентралізації, боротьби з корупцією тощо".
Однак влада у її нинішній конфігурації виявилась неспроможною реалізувати означені цілі. Досить швидко від політики реформ влада перейшла до режиму самозбереження. На політичному горизонті з'явились прикмети чергового "застою": декларативність політичних програм; високий ступінь конфліктності; низька управлінська ефективність; дефіцит суспільного діалогу. Ситуація також ускладняються тліючим конфліктом на Сході держави.
Виконання коаліційної угоди в частині завдань на 2015 р. як і самої щорічної програми Кабінету міністрів в більшості напрямів виявилось проваленим, або відбувалось незадовільними темпами. Обіцянки реформ, європейських перспектив, залучення інвестицій та інше, під які прем'єр-міністр десятки разів зривав оплески в парламенті, представляючи програму Кабміну, залишилися невиконаними. За сумарними показниками глибини падіння економіки, реального і фінансового сектора, країна пережила мабуть найскладніший рік за останні 25 років. Обвальна девальвація і галопуюча інфляція, закриття промислових підприємств і зростання безробіття призвели до різкого погіршення рівня життя в країні.
Череда заяв про відставки в кінці 2015 і на початку 2016 рр. (Міністр транспорту та інфраструктури, міністр економіки і торгівлі, міністр АПК, які хоч і прийшли із бізнесу, але виконували більше фасадну функцію, необхідну для отримання розширеної програми МВФ), відкрите мусування коаліцією необхідності заміни практично кожного другого члена уряду, нульовий електоральний рейтинг прем'єра і його парламентської сили (НФ), постійні корупційні скандали всередині коаліції і уряду - все це краще будь-якого звіту свідчить про те, що уряд і коаліція не впоралися з основними завданнями і викликами (мир, макростабілізація, прискорення економічного зростання, підвищення стандартів життя), які стоять перед Україною, натомість займаючись само-піаром, прийняттям чергових програм, стратегій і концепцій, красивих, але непрацюючих законів, займаючись забовтуванням необхідних змін і підміняючи реформи "проїданням" фінансової допомоги.
Такий уряд, коаліція і влада в цілому вже давно вичерпали кредит довіри українського народу і повинні піти на смітник історії, а окремі її представники негайно повинні стати об'єктами розслідувань новостворених антикорупційних органів (останні хоч виправдають сотні мільйонів гривень фінансових ресурсів, витрачених на їх створення).

"Паперова коаліція". Вже в середині минулого року стали очевидними не співпадіння програмних пріоритетів партій-учасниць коаліції. Замість мови політики й консенсусу правляча більшість демонструє мову торгу, шантажу, ультиматумів та чвар. Політична корупція та зловживання владними повноваженнями стали практикою роботи. Вихід з коаліції "РПЛ", окремих депутатів, виникнення груп впливу є ілюстрацією кризи коаліції, її нестабільності. Очевидно, що лише загроза розпуску парламенту та випадіння із "великої політики" утримують цей політичний конгломерат.

Інституційні конфлікти. Криза довіри між учасниками коаліції була перенесена на діяльність інститутів влади. В Кабінеті міністрів відбулось розмежування "сфер впливу" між міністрами від БПП та "Народним фронтом". Частина партій-учасниць коаліції ("Батьківщина", "Самопоміч") фактично перейшли у опозицію особисто до прем'єр-міністра А.Яценюка. Це чинить проблеми при розгляді ВРУ урядових законопроектів. Навіть таких системних, як податкова реформа та державний бюджет. Зростає напруга у відносинах між урядом та адміністрацією Президента. Ця "традиційна" для української політики боротьба обмежується конкуренцією за концептуальне лідерство. Ці непублічні змагання цілком можуть перерости у відкритий конфлікт за повноваження та право визначати державний курс.

Регіональна політика. Децентралізація, якій уряд присвятив чверть звіту, ще не відбулась. Розпочато лише перший з п'яти етапів реформи - міжбюджетні відносини. Проте реалізований він був ще 2014-го, а 2015-го відбувалося тотальне гальмування будь-яких удосконалень. Цілком ймовірно, що у наступному році жоден з наступних чотирьох етапів децентралізації не відбудеться взагалі. Фактично, 42%-е збільшення доходів місцевих бюджетів є не більше, ніж маніпуляцією зі звітністю.
Фактично, політика децентралізації стала реакцію української влади на вимоги Росії щодо необхідності прийняття Україною так званої "федеральної Конституції". Водночас, взаємини по лінії центр - регіони - характеризуються хитким балансом доцентрових і відцентрових тенденцій. Відсутність ефективної системи державної регіональної політики та моделі реінтеграції країни програмує зіткнення і конфлікт відцентрових і доцентрових сил. В умовах фінансово-економічної кризи та військової агресії будь-який локальний конфлікт у регіоні може легко перерости у політичний клінч у взаєминах між центром і регіонами.

Конфлікт на сході України залишається неврегульованим. Західні партнери України наполягають на виконанні Україною у повному обсязі Мінських домовленостей. Однак російська сторона та ЛНР/ДНР їх не виконують, що ставить Україну у невигідні умови. Практично не вирішується проблема біженців, подвійного пенсійного забезпечення. Немає чітко артикульованої політики щодо майбутнього території Донбасу. На територіях, прилеглих до зони конфлікту, зростає злочинність, лінії розмежування та блокпости не стали перепоною для контрабанди в Україну зброї, наркотиків.

Програма інституційних та економічних реформ провалена. Можна констатувати, що програма реформ провалена. Протягом року діяльність виконавчої та законодавчої гілок влади була підпорядкована одночасно декільком програмним документам, зокрема, Коаліційній угоді та Програмі дій уряду. Крім того, пріоритети реформ в нашій країні визначали Угода про асоціацію з ЄС, Меморандум з МВФ і Стратегія-2020, представлена Президентом.
Перманентна криза парламентської коаліції призвела до зриву виконання Коаліційної угоди. Найбільш очікувані суспільством реформи (антикорупційна, судова, регуляторна тощо) реалізовані на 30-40%. При цьому оцінка "виконано" стосується не інституційних змін, а лише розроблених проектів, які, в гіршому випадку, знаходяться на узгодженні в Кабінеті міністрів, а в кращому випадку, пройшли перше читання в парламенті, і шанси на їх прийняття постійно скорочуються.
Хоча певні антикорупційні інституції з великими труднощами були створені, є великі сумніви у їхній фактичній незалежності та незаангажованості внаслідок постійного втручання Президента та інших високопосадовців у їхню роботу та суцільний саботаж з боку правоохоронної системи.
Виходом із тупикової ситуації могло б стати відновлення широкого діалогу в парламенті та суспільстві. Проте політична опозиція в парламенті та за його межами залишається виключеною з процесу вироблення порядку денного для країни. Вона позбавлена будь-яких інструментів контролю над діями влади та не має можливості впливати на формування державної політики. Це тільки посилює напругу у суспільстві та наближає нову політичну кризу.
Чи не єдині реальні досягнення минулого року - це запровадження електронної система державних закупівель, причому створеної не урядом, а громадськими активістами, та запуск порталу, що дає змогу відстежувати рух бюджетних коштів, але і тут його повноцінний запуск наразі саботує Держказначейство.

ГОЛОВНІ НЕДОЛІКИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ УРЯДУ

При оцінці своєї діяльності уряд видає процес прийняття законів, інших нормативних актів, підготовку і передачу до Верховної Ради їх проектів (як показав приклад "податкової реформи" і бюджету - вкрай низької якості), проміжних рішень, забезпечення поточної діяльності держави тощо за кінцевий результат. Насправді остаточним результатом є: (а) об'єктивні економічні і соціальні показники, які істотно впали; (б) міжнародні або незалежні рейтинги України, які фіксують регрес або тупцювання на місці; (в) низький рівень сприйняття реформ і довіри до влади з боку населення, який сигналізує про те, що населення не бачить позитивних змін в країні і не довіряє реформаторському популізму влади.

I. ВЛАСНІ ОЦІНКИ УРЯДОМ ХОДУ РЕФОРМ НЕОБ'ЄКТИВНІ І ВИДАЮТЬ БАЖАНЕ ЗА ДІЙСНЕ:
(1) Кабмін намагається видати уповільнення економічного падіння за позитивний результат. Це не витримує жодної критики адже:

• За оцінками МВФ, за результатами 2015 року країна другий рік поспіль увійде в топ-3 аутсайдерів зі 188 країн за темпами зростання економіки: у 2014 р. з падінням економіки на 6,8% - другий найгірший результат у світі (після Лівії), в 2015 р. з "мінус" 10,5% - буде третій найгірший результат (після Сьєрра-Леоне та Ємену).
• При середньорічному курсі 22,0 грн./дол. у 2015 р. номінальний ВВП скоротиться до трохи більше 90 млрд. дол., або 2100 дол. на душу населення (з 4186 дол. у 2013 р.). Це квиток у клуб найбідніших держав світу (?2 тис. дол.), економіка яких розвивається за рахунок натуральних ресурсів і неосвіченої робочої сили.
• Україна стоїть перед реальними загрозами деіндустріалізації, втративши за два роки прем'єрства Яценюка чверть своєї промисловості (у 2014 р. - 10,1%, у 2015 р. - ще 13,4%; і це без АРК і зони АТО). За підсумками 2015-го всі базові галузі промисловості, транспорт і будівництво показали двозначне падіння.
• У 2015 р. (у порівнянні з 2014 р.) поглиблення падіння зафіксовано здебільшого у секторі реальної економіки, а саме: в промисловості, вантажних перевезеннях, роздрібній торгівлі. Скоротило обсяги виробництва на 4,8% навіть сільське господарство, що раніше стабільно демонструвало зростання.
• Наразі реальний сектор економіки знаходиться під потрійним тиском. У першу чергу, кризовий стан національної промисловості пов'язаний зі згортанням внутрішнього та зовнішнього попиту. Додатковий тиск обумовлений монетарною кризою (дорогі внутрішні ресурси і відсутність доступу до зовнішнього фінансування). Третій чинник - розрив виробничих та логістичних ланцюгів, зокрема, в енергетиці, металургії та хімії. Це, в свою чергу, обумовлює спад у виробництві, а також обмежує фізичні можливості щодо вивозу товарів на експорт.

(2) Уряд заявляє, що разом з НБУ виконав завдання з макроекономічної стабілізації. Насправді:

• по відношенню до долара курс гривні знизився з 15,77 до 24,00 грн./дол., або на 52,2%.
• Україна завершила 2015 рік з рекордною за останні 20 років інфляцією - 43,3% (до грудня 2014 р.). Вищою інфляція була тільки у першій половині 90-их.
• Україна двічі за рік (у вересні та грудні 2015 р.) пройшла через суверенний дефолт, який на кілька років закрив ринок комерційних зовнішніх запозичень для держави і значно ускладнив вихід на нього українських підприємств і банків.
• Зрештою, про яку макростабілізацію може йти мова, якщо Світовий банк і західні інвестбанки прогнозують галопуючу інфляцію на 2016 р. у межах (24-25%), гривня тільки з початку року девальвувала більш ніж на 10% 1, а відновлення кредитування в 2016 р. не прогнозує навіть НБУ.

(3) Кабінет Міністрів України разом з Національним банком позитивно оцінюють результати своєї діяльності з оздоровлення вітчизняної банківської системи, хоча насправді вона знаходиться за крок від вільного падіння.

• У 2015 р. банківська система потерпала як від економічної кризи, так і від хаотичної валютної та грошово-кредитної політики Національного банку.
• Станом на кінець 3 кв. минулого року банки отримали збиток у 56,3 млрд грн. Триває відплив депозитів (протягом 2015 р. депозити у валюті зменшились на 31,2%). Частка непрацюючих кредитів (NPL) по банківській системі виросла з 13,5% на початок 2015 р. до 21,2% на 1 грудня 2015 р. Кредитний портфель банків продовжує скорочуватися (в 2015 р. на 20,3%; в гривні - на 19%). Український банківський сектор захлеснула хвиля масових банкрутств. У 2015 р. неплатоспроможним визнаний 31 банк (всього з початку кризи - 66).
• Керівництво Нацбанку, взявши курс на оздоровлення системи, закликало власників кардинально змінити модель банківського бізнесу та трансформувати банки з олігархічних у бізнесові структури. Проте ця ідея навряд чи може бути реалізована в умовах сучасної корупційно-олігархічної економічної моделі.
• Наслідки боротьби з кризою банківського сектору наразі є прогнозованими: переваги отримали іноземні банки та банки, що мали доступ до бюджетного фінансування (через інструменти рефінансування, обслуговування привілейованих компаній або монополістів тощо). Результати невтішні: 8 банків з груп найбільших і великих виведені з ринку; ще 2 можуть поповнити цей список вже найближчим часом. Серед 35 найбільших банків країни - всього 10 банків з приватним українським капіталом (повністю або частково), 3 банки державні, решта 22 - іноземні. Наразі "очищення" банківської системи триває, і система може втратити ще 10-20 банків.
• У банківському секторі продовжується криза довіри. Фонд гарантування вкладів має хронічний дефіцит та не в змозі (без залучення державних коштів) забезпечити фінансування повернення депозитів вкладникам збанкрутілих банків. Всього за 2015 р. (станом на 10 листопада) Фондом проведено виплат вкладникам неплатоспроможних банків на суму понад 43 млрд. грн., тоді як за 2015 рік Фондом було отримано 30,5 млрд. грн. кредитів від Міністерства фінансів України.

(4) Бюджетна політика влади у 2015 р. повною мірою зберігала основні підходи та пропорції, що сформувалися у попередні роки.

• Серед небагатьох позитивних досягнень бюджетного року - скорочення сукупного дефіциту бюджету (із врахуванням дефіциту НАК "Нафтогаз України") на 2%, що повністю був оплачений за рахунок населення. В цілому через державний бюджет уряд, як і в попередньому році, розподіляв до 54% ВВП. Це один із найвищих показників державного втручання в економіку в світі.
• При цьому податкові надходження покривали лише 40% державних видатків, і в майбутньому ця величина може лише скорочуватися. За оцінками МВФ, у наступні 5 років потреби у фінансуванні державного сектору економіки становитимуть не менше 10% ВВП.
• Фактично це є визнанням, з одного боку, неспроможності української влади провести швидкі структурні реформи, а з іншого - вказує на відсутність доступних джерел фінансування цього дефіциту.

(5) Уряд стверджує, що йому вдалося зупинити негативні тенденції в інвестиційній сфері. Насправді, показники інвестиційної діяльності впали до критичних рівнів:

• За підсумками 2014 р. показник інвестицій (валове нагромадження основного капіталу) до ВВП знизився до 14%, а за підсумками 3-х кварталів 2015 року - до 12%. Тоді як нормальним для підтримки економічного зростання вважається показник не менше 20% ВВП.
• За 9 місяців 2015 р. портфель прямих іноземних інвестицій (ПІІ) скоротився на 3,9%, або на 1806,7 млн дол (за "2 роки Яценюка" майже на чверть).
• Та й звідки взятися інвестиціям, якщо підприємства отримали рекордні збитки (184 млрд грн за 9 міс. 2015 р.), банківське кредитування скорочується, зовнішні ринки капіталу закриті, а прямі іноземні інвестиції, якщо й приходять, то в основному на рекапіталізацію банків з іноземним капіталом і то нових грошей там немає.

(6) Влада заявляє про те, що збільшила експортні можливості. Насправді за 11 місяців 2015 року експорт обвалився на 30,9%. Причини падіння експорту криються не тільки і не стільки в факторі "Донбасу" і падінні світових цін на сировину. Можливості для роботи експортерів в нових умовах до кінця не підготовлені. Девальвація - без про-активної державної зовнішньоторговельної політики - як уже можна було переконатися, не дала поштовху експорту:

• Не дивлячись на численні розмови, поки так і не запрацювало експортно-кредитне агентство (ЕКА), яке б займалося страхуванням, гарантуванням та кредитуванням експортних поставок (на сьогодні тільки прийнятий законопроект про ЕКА в першому читанні).
• Не працюють механізми про-активного просування інтересів українських виробників на зовнішніх ринках інструментами економічної дипломатії (через систему МЗС, МЕРТ, ТПП і т.д.).
• Не функціонує на практиці створена на "папері" ще у вересні 2014 р. Державна служба України з питань безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів, яка об'єднала функції 3-х служб (Держветфітослужби, СЕС та Держінспекції з питань захисту прав споживачів). Повноцінно працювати ця служба почала лише 10 лютого. Це створює проблеми з підтвердженням раніше виданих дозволів на експорт в ЄС харчової продукції, так і отриманням нових.

II. З ТОЧКИ ЗОРУ РЕАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ УРЯДУ А.ЯЦЕНЮКА 2015 РІК ДЛЯ УКРАЇНИ СТАВ:

(1) Роком рекордних економічних антирейтингів (це об'єктивна зовнішня оцінка):

• За останній рік Україна погіршила свої позиції практично в усіх основних рейтингах (WEF, IMD, економічної свободи, легкості сплати податків PWC), у той час як прогрес в індексі легкості ведення бізнесу і сприйняття корупції є малозначущим. Для порівняння - Польща, навпаки, поліпшила свої позиції в усіх зазначених рейтингах.

(2) Роком соціального антирейтингу:

• У 2015 р. падіння реальної зарплати перевищило 20%, що є рекордом з 1994 р.
• За рівнем середньої зарплати Україна впевнено посідає останнє місце в Європі (141 євро) після Молдови (181 євро) і Білорусі (300 євро). У найближчих сусідів: Румунії - 346 євро, Угорщині - 532 євро, Польщі - 635 євро, Словаччині - 665 євро.
• Крім того, заборгованість по виплаті зарплати за 2015 р. зросла з 1,3 до 1,8 млрд. грн. - рекорд за останні 10 років, а якщо порівнювати з початком березня 2014 р., коли нинішній прем'єр-міністр А.Яценюк очолив систему виконавчої влади, то в 2,4 рази.
• За даними Gallup International (грудень 2015 р.), українці оцінюють рівень власного життя в минулому році на найнижчому рівні за всю історію спостережень (з 2007 р.). Більше третини (36%) жителів України страждають від власних життєвих умов. Це найгірший показник серед пострадянських країн.
• За даними групи "Рейтинг" (листопад 2015 р.), 3 з 4 українців вважають, що за останні 12 місяців матеріальне становище їх родин погіршилось.

(3) Роком політичних міфів:

• Міф про децентралізацію і передачу грошей на місця. Насправді влада передала повноваження на місця без фінансового підкріплення. Уряд не зробив висновків з порочної практики рішень кінця 2014 р., коли скидання фінансування на місця системи дитячо-юнацьких спортивних шкіл призвело до закриття 47 установ. Тоді 18 тис. дітей втратили можливість займатися спортом і це відбувалося на тлі тимчасової (на 2015 рік) держпідтримки в розмірі 100 млн. грн. (у 2016 році така підтримка взагалі не передбачена). У 2016 році уряд вирішив скинути на місцеву владу професійно-технічну освіту, на фінансування якої потрібно знайти у місцевих бюджетах більше 6 млрд. грн.
  Зростання доходів місцевих бюджетів відбулося за рахунок інфляції. За 11 місяців 2015 року такий ріст (за загальним фондом, без трансфертів) склав 42,5%, а інфляція за цей період - 49,2% (11 місяців 2015 р. до аналогічного періоду 2014 р.). Тобто, реальні доходи місцевих бюджетів (з поправкою на інфляцію) скоротились.
  Відбулось скорочення частки власних доходів місцевих бюджетів. Частка доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) у зведеному бюджеті впала до 17,9% з 21,8% у 2014 р.
• Міф про відкриття нових експортних можливостей через Зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Насправді ці можливості використовуються слабко. Ціна закриття російських ринків досить велика, і не компенсована відкриттям ринку ЄС та інших ринків.
  У 2014 р. в порівнянні з попереднім роком експорт товарів до РФ впав на 33,7%, або на 12,2 млрд. дол. США. При цьому експорт до ЄС впав на 3,5%, або на 0,7 млрд. дол. У 2015 р. негативні тенденції у зовнішній торгівлі з країнами СНД і ЄС тільки поглибилися. За 11 місяців 2015 р. (проти аналогічного періоду попереднього року) товарний експорт до РФ обвалився на 5 млрд. дол., або на 53,2%, а експорт до ЄС - впав на 2 млрд. дол. (або на 26%).
  Тобто, в цілому за півтора роки Україна втратила майже 20 млрд. дол. експорту до РФ і ЄС, що перевищує всю нову програму підтримки МВФ (17,5 млрд. дол. США). Незважаючи на односторонні преференції з боку ЄС, тільки за 11 міс. 2015 р. Україна втратила 42% експорту в Угорщину, 41% - до Великобританії, 37% - в Литву, 36% - в Австрію, 31% - до Чехії, 31% - в Словаччину, 26,4% - в Польщу. Що стосується СНД, то очікуваними були втрати експорту до Росії (-53,2%), але при цьому на практично таку ж величину (-48,1%) скоротився експорт до сусідньої і дружньо налаштованої до нас Білорусі.
  При цьому, не дивлячись на рапорти уряду про 100% готовність до ЗВТ з ЄС, залишається неприйнятим ряд важливих законопроектів, необхідних для повноцінного використання переваг ЗВТ українськими виробниками, у т.ч. про державний контроль у сфері безпеки та якості харчових продуктів; про корми. Бізнес слабко поінформований про можливості ЗВТ і тому не займає активну позицію у виході на європейські ринки, що видно з невибраних квот як у 2014, так і в 2015 роках. Наприклад, що заважало збільшити експорт крохмалю (використано 9,6% квоти), грибів (0%), цукрової кукурудзи (0,4%), етанолу (4,5%) або часнику (8,8%)? Залишається тільки здогадуватися, чому за минулий рік пільгового застосування ЗВТ уряд не спромігся приєднатися до угоди ACAA (про взаємне визнання сертифікатів відповідності продукції вимогам безпеки), що суттєво звужує можливості для експорту українських товарів.
• Міф про підвищення енергетичної незалежності. Уряд вважає власним здобутком збільшення імпорту вугілля з ПАР і зниження його імпорту з РФ. Але до 2014 р. Україна експортувала вугілля, а не імпортувала його! Також не більше ніж міфом є твердження урядовців про досягнення енергонезалежності у забезпеченні природним газом.
  Зниження його імпорту багато в чому обумовлено катастрофічним падінням промислового виробництва і припиненням поставок в зону АТО. Видобуток газу в 2015 р. державними "Укргазвидобування" і "Укрнафта" скоротився на 4% і 11% відповідно. При цьому Україна може втратити можливість закупівлі газу з ЄС в разі реалізації проекту "Північний потік-2", що активно лобіюється Газпромом і німецькими компаніями. У такому разі потреба Газпрому в транзиті газу через Україну може відпасти, і відповідно Україна втратить можливість закупівель реверсного газу.
• Міф про успішний початок боротьби з корупцією. Насправді тіньова економіка за оцінками МЕРТ зросла з 35% ВВП на початок 2014 р. до 41% на кінець 2014 р., і до 42% ВВП у першій половині 2015 р.
  За останні два роки Україна не змогла істотно поліпшити становище в рейтингу сприйняття корупції Transparency International (з 25 до 27 балів зі 100 можливих за 2014-2015 рр.). У 2015 р. Україна посіла 130 місце із 168 країн, що свідчить про один із найвищих у Європі рівень корупції.
  Як зазначає в своєму прес-релізі Transparency International, "зволікання з реальним покаранням хабарників, а також збільшення корупційної складової у відносинах бізнесу і влади не дають Україні зробити рішучий крок вперед у рейтингу".
  У рейтингу ВЕФ-2016, корупція другий рік поспіль залишається найбільш проблемним фактором ведення бізнесу в країні.
  Вкрай повільним є прогрес у запуску нових інституційних органів із боротьби з корупцією (НАБ, антикорупційна прокуратура). Їх формування та початок роботи супроводжують корупційні скандали і постійні звинувачення в непрозорості (початок роботи НАПКА взагалі заблоковано). Немає жодної доведеної до вироку суду справи проти топ-чиновників.
  Ситуація знаходиться в такому глибокому тупику, що Україні вже рекомендують наслідувати приклад Гватемали, яка прийняла рішення пожертвувати частиною свого суверенітету заради формування Міжнародної комісії з боротьби з безкарністю в Гватемалі, яка складалась із залучених фахівців, і в результаті протягом короткого часу до в'язниці відправилось більше 160 діючих та колишніх державних посадовців, олігархів, військових і навіть президент країни.

(4) Роком рекордного падіння довіри до влади (внутрішня оцінка реформ населенням)

• За даними Gallup, уряду довіряє лише 8% українців (у 2014 р. таких було 24%). За даними "Рейтинг", у листопаді 2015 р. схвалювали роботу уряду 12% українців (хоча ще у вересні таких було 48%). Частка тих, які вважають, що країна рухається у вірному напрямі, впала з 29% у вересні 2014 р. до 15% у листопаді 2015 р.

(5) Роком, протягом якого Україна остаточно потрапила під зовнішнє управління. Залежність нашої держави від МВФ і грошей Заходу відтепер тотальна, кредитори на довгі роки будуть контролювати нашу внутрішню політику і фінансові кошти.

• Співвідношення держборгу до ВВП зросло з 70,3% на кінець 2014 р., що вище рівня стійкості навіть для розвинених країн ЄС (60% ВВП), до 80% ВВП у 2015 р.
• Держборг на душу населення виріс до 36,6 тис. грн. Розмір державного боргу, що припадає на 1-го українця, нині дорівнює майже дев'ятимісячній середній зарплаті (4195 грн./місяць).
• Угода з реструктуризації комерційного зовнішнього держборгу дала короткостроковий перепочинок у вигляді списання 20% основної суми (близько 3 млрд. дол.) і відкладених на 4 роки платежів з її погашення. Однак запропонований у рамках угоди 20-річний механізм відновлення вартості для кредиторів (через випуск деривативів, прив'язаних до темпів економічного зростання), стане на десятиліття борговим зашморгом для України.
• Фактично на кінець 2015 р. держава функціонувала лише завдяки міжнародній фінансовій підтримці, оскільки уряд та парламентська коаліція не мали у своєму розпорядженні інструментів запуску моделі економічного зростання.

ІІІ. ГОЛОВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ РЕФОРМ УРЯДУ "КАМІКАДЗЕ" - КАТАСТРОФІЧНЕ СТАНОВИЩЕ БІЛЬШОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН.

За два роки населення зубожіло до рівня найвідсталіших держав світу. Згідно з методикою ООН сьогодні переважна більшість (80%) українських громадян живе за межею бідності. Близько 60% всього річного доходу українські домогосподарства змушені витрачати на продукти харчування, а решту коштів - на житлово-комунальні послуги та транспорт. Коштів на підтримку здоров'я, навчання, відпочинок у більшості українських родин просто немає.

(1) Урядова політика прискорила деградацію всіх систем, відповідальних за розвиток людського капіталу. Державні відрахування на медицину склали у 2014 р. близько 4 млрд. дол., у 2015 р. - близько 2,3 млрд. дол. На освіту в 2014 р. спрямували близько 7 млрд. дол., у 2015 р. - лише 4 млрд.

Закономірний результат - громадяни України, особливо в сільській місцевості та малих містах, практично повністю втратили доступ до якісної медицини та освіти. Соціальні та культурні потреби населення ігноруються або фінансуються за залишковим принципом. Українська наука, як і на початку дев'яностих, приречена на жебрацьке існування.
Уряд легко впорався зі скороченням соціальних стандартів. Наприклад, мінімальні соцстандарти (мінімальна пенсія і мінімальна зарплата), які за 2014-2015 рр. індексували тільки один раз на 13%, за цей час знецінилися на 2/3.

(2) Головний ворог Кабінету міністрів - це громадяни та підприємці, які змушені розплачуватись за помилки уряду.

громадяни (через інфляційний і девальваційний податок, підвищення тарифів ЖКГ і податків на доходи населення):

• Влада залізла в кишеню до кожного українця, не доплативши йому 650 грн. з кожної тисячі гривень заробітної плати і соціальних трансфертів, отриманих бюджетниками.
• У 2014 р. середня заробітна плата становила 3480 грн., що було еквівалентно 295 дол. США (пенсія - 128 дол.), а в 2015 р. 4195 грн. становили лише 192 дол. США (пенсія - 68 дол.). Тобто, середня зарплата в Україні протягом 2015 р. у порівнянні з 2014 р. знизилась на 103 дол. США, а пенсія - на 60 дол., або майже наполовину.
• У бюджеті-2016 і далі зростає податкове навантаження на населення за рахунок часткового збільшення податку на доходи фізосіб (з 15-20% сьогодні до 18%), зниження соціальної пільги з 1 до 0,5 МЗП, зростання в 1,5 рази верхньої планки податку на нерухомість.
• Тарифи на газ і теплову енергію для населення зросли на 285% і 72% відповідно, на електроенергію за рік вони виросли на 77%. Це, в свою чергу, призвело до зростання витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг в цілому по Україні, зокрема, електроенергії - на 66,9%, опалення - на 78,4% та газу - в 3,7 рази. Але уряд не має наміру зупинятися на цьому. Згідно з проектом нового меморандуму з МВФ пільгова ціна на газ для громадян буде підвищена до 75% паритету з ціною імпортного газу, також як і ціна газу для ТКЕ при виробленні тепла для населення з квітня 2016 р. Це призведе до зростання пільгової ціни на газ на 54% , а ціни на теплову енергію на 57% з квітня. Також заплановані два підвищення цін на електроенергію для населення (з 1 квітня і 1 вересня по 25%), що сумарно призведе до збільшення тарифу на електроенергію на 56%.

підприємці:

• Зростання податкового тиску. У 2015 р. зросло податкове навантаження на бізнес за рахунок різкого підвищення рентних платежів на видобуток газу, введення оподаткування комерційної нерухомості, скасування галузевих пільг для інвесторів, посилення податкового адміністрування.
• На початок грудня 2015 р. переплати з податку на прибуток становили 24 млрд. грн., до яких слід додати 15 млрд. грн. заборгованості із відшкодування ПДВ.
• Одним із наслідків такої ситуації стали рекордні збитки підприємств реального сектора економіки (184 млрд. грн.) і банківських установ (майже 57 млрд. грн.)

(3) Уже зараз Україні складно конкурувати з бізнесом з розвинених країн. Рівень продуктивності праці в Україні нижче, ніж в ЄС в рази. При збереженні нинішніх тенденцій більшість секторів національної економіки стане просто неконкурентоспроможними і буде закрито.

• При цьому уряд проводить конфіскаційну податкову політику. Влада вимагає попередньої сплати податків, відмовляється повертати ПДВ експортерам, підвищує податковий тиск на малий і середній бізнес, сільгоспвиробників, вичавлює гроші з паливно-енергетичного комплексу.
• Другий рік поспіль уряд займається імітацією податкової реформи, проти якої одностайно повстало все суспільство: бізнес, населення, парламент і місцеві влади. Прийнятий "компромісний" варіант реформи не несе системних змін в частині адміністрування, підвищує податкове навантаження на аграрних виробників4 і частково на малий та середній бізнес, не містить реальних стимулів для активізації економіки і при цьому несе ризики розбалансування Пенсійного фонду за рахунок непродуманого зниження єдиного соціального внеску.
• За рахунок підвищення тарифів уряд прагне штучно підвищити доходи державних монополій. Кошти, що надійшли, потім розподіляються за непрозорими тіньовими каналами.
• У таких умовах здійснювати програми модернізації для підприємств стає неможливим, як і підвищувати оплату праці найманих працівників. Урядова політика веде до того, що єдиною конкурентною перевагою української економіки стає дешевизна праці. Весь тягар кризи перекладається на підприємців і найманих працівників. В результаті, добробуту українських громадян завдається додатковий удар, стрімко зростає рівень безробіття.

(4) Головний "пріоритет" уряду - власна кишеня. За два роки українське суспільство стало свідком цілої серії грандіозних корупційних скандалів.

• Відбувались гучні звільнення з Державної фінансової служби, державної фінансової інспекції, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Голосно "грюкнувши дверима", йшли міністри та їх заступники. Кожен раз звучали звинувачення уряду в масштабній корупції і зловживаннях службовим становищем. Суспільство бачило реаліті-шоу на засіданнях РНБО, де міністр і голова обласної державної адміністрації звинувачували один одного в крадіжці і некомпетентності. При цьому суспільство не отримало виразних відповідей за змістом озвученої інформації.
• Це означає, що у нинішній виконавчій владі діє кругова порука мовчання. Поки цей уряд залишається в своїх кабінетах громадяни України не дізнаються відповідей ні на одне питання: ні з приводу економіки, ні з приводу витрачання бюджетних коштів.
• У нинішніх умовах обмежуватися "переділом портфелів" не можна. Необхідно повністю міняти склад уряду і принципи роботи виконавчої влади.

(5) Неготовність владних еліт суттєво удосконалити державне регулювання економікою, що стимулювало би економічне зростання, провокує загострення "конкурентної" боротьби між представниками провладних "кланів".

• Корумпована бюрократія, представники державно-монополістичних корпорацій та приватно-олігархічних холдингів, нехтуючи інтересами українців, відродили старі корупційні схеми та продовжують збагачуватися.
• Закономірно, що в Україні регулярно відбуваються корупційні скандали в середині влади. Від членів коаліції та уряду постійно лунають взаємні звинувачення щодо обсягів "приватизованих" бюджетних коштів. Діапазон оцінок щорічних збитків держави варіює від 120 до понад 600 млрд. грн., що незаконно вилучаються або розкрадаються в інтересах чиновників, політичних партій, олігархічних кланів тощо.
• Відтак, частка грошей, що приховано переправляється за кордон, за нової влади зросла до 60-70% (300-480 млрд. грн.) від загальних доходів. За поточним валютним курсом протягом року за кордон буде вивезено близько 15-22 млрд. дол. Це більше, ніж Україна отримує за рік від усіх кредиторів.

ІV. НЕГАТИВНОЇ ОЦІНКИ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ РЕЗУЛЬТАТИ, АЛЕ І САМ ПРОЦЕС РЕФОРМ:

(1) Відсоток виконання програми уряду за його власною оцінкою залишається низьким - 61,2% на кінець 2015 р.

• Комітет виборців оцінив виконання Коаліційної угоди, на якій базується програма уряду, за підсумками перших 3-х кварталів 2015 р. на рівні 35% (від завдань, запланованих на цей період). Наприклад, реформа у напрямку "регуляторна політика та розвиток підприємництва" була виконана на 12%, у сфері "інфраструктура і транспорт" - взагалі провалена.
• Сприйняття реформ населенням є набагато гіршим. На початок жовтня 2015 р. з 18 пріоритетних напрямків реформ, які оцінюються Нацрадою реформ, тільки за 2-ма напрямками (реформа армії і просування інтересів України у світі) баланс оцінок сприйняття реформ населенням був позитивним, тобто 50% і більше респондентів відзначили наявність змін.
• Ще 43% респондентів відзначили позитивні зрушення в реформі міліції. Інші напрямки - починаючи від боротьби з корупцією, реформи судової влади і прокуратури, до управління держвласністю і реформи МОЗ, на думку суспільства - провалені.
• Незалежні експертні рейтинги також досить скептично оцінюють динаміку реформ. Так, індекс моніторингу реформ (іМоРе), протягом практично всього 2015 р. перебував в зоні, що сигналізує про неприйнятні темпи реформ.
• За результатами дослідження Європейської Бізнес Асоціації, спостерігається повний застій у проведенні реформ та поліпшенні інвестиційної привабливості України.

(2) Прийняття потрібних законів відкладалося та підмінялося імітацією бурхливої чиновницької діяльності. Не прийняті закони України "Про соціальні послуги", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у частині впровадження накопичувальної системи обов'язкового державного пенсійного страхування і єдиних принципів нарахування пенсій", "Про медустанови і медобслуговування", "Про локальні аграрні ринки", нові редакції законів України "Про державний матеріальний резерв" і "Про державну підтримку сільського господарства України".

(3) Прийняття окремих законів не мало своїм наслідком їх імплементацію. Наприклад, не були втілені в життя положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів в частині забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарський засобів і медвиробів шляхом проведення держзакупівель із залученням спеціалізованих організацій, що здійснюють ці закупівлі", адже процедура закупівель не визначена і відповідно процес закупівель гальмується.

(4) Реструктуризація і перейменування державних органів повсюдно підмінили собою реальні кроки Уряду щодо поліпшення якості державного управління. Наприклад, вже півтора року будується "монстр" Держ-прод-вет-фіто-беза-потребзахисту, а також Держлікнаркослужби з паралізацією роботи органів попередників. Другий рік поспіль виділяються кошти на оптимізацію центральних органів, які повинні були і могли припинити існування ще в грудні 2014 р. - і цей процес вже з'їв близько 1,5 млрд. грн. бюджетних коштів. Третій рік в країні триває анексія Криму та військовий конфлікт на Сході, а виконавча влада не в змозі придумати нічого більш адекватного, ніж Держслужбу по Криму і Севастополю і Держагенцію з відновлення Донбасу, і в результаті - не має власної розсудливої політики ні щодо деокупації півострова, ні щодо якнайшвидшого припинення конфлікту на Сході.

V. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕФОРМ, ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ, СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ГРОМАДЯН ТА ВІДРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІКИ

(1) Зупинити війну і забезпечити мир

Необхідно знайти політичну волю і зупинити безумство війни. Для цього слід забезпечити повне виконання Мінських угод. Встановити постійний режим припинення вогню.
Почати внутрішньо-український діалог і примирення. Створити Громадську раду примирення за участю визнаних громадських, наукових і культурних діячів. Почати повноцінний політичний діалог з представниками регіонів. Провести вибори на Донбасі за українським законодавством. Зупинити тотальну призовну кампанію і повернути українських чоловіків в їх сім'ї. Сприяти поверненню біженців в місця їх постійного проживання.
Внести зміни до Конституції, які забезпечать возз'єднання територій і відновлення повноцінної роботи всіх органів української влади на Донбасі.
Провести прискорену економічну інтеграцію: зняти транспортні, енергетичні, фінансові та соціальні обмеження на роботу з регіонами. Це дозволить повернути українській економіці донбаське вугілля, податкові надходження в бюджет і валюту від експорту. Всі кошти, що вивільнилися після припинення військових дій, можна буде направити на соціальні виплати, відновлення Донбасу і формування контрактної армії.

(2) Прийняти новий бюджет на 2016 р., який забезпечить економічний розвиток і соціальну справедливість.

Основні поправки до бюджету:
Зміна макропрогнозу. Необхідно скоригувати розміри доходів, витрат, дефіциту бюджету на основі реалістичних макропоказників (номінального ВВП, інфляції і курсу національної валюти). Виходячи зі змін в макропрогнозі:

• Доходи держбюджету збільшуються на 84,4 млрд. грн. до 679, 5 млрд. грн.;
• Витрати держбюджету збільшуються на 84 млрд. грн. до 751, 9 млрд. грн.;
• Сума повернення кредитів збільшується на 1,6 млрд. грн. до 7,3 млрд. грн., видачі кредитів - на 4,4 млрд. грн. до 21,1 млрд. грн.;
• Граничний дефіцит бюджету збільшується з 83,7 до 86,2 млрд. грн. (Разом з тим, відношення бюджетного дефіциту до ВВП знижується з 3,70% до 3,48% ВВП, що відповідає програмі EFF).;
• Граничний рівень держборгу збільшується c 1501,5 млрд. грн. до 1 752, 2 млрд. грн. При цьому співвідношення держборгу до ВВП на 2016 рік також залишається в рамках програми EFF (91,7%).

Перегляд і скорочення витрат, в тому числі витрат в рамках військового бюджету на 5,9 млрд грн, витрат на держапарат (на реструктуризацію та поточну діяльність органів державної влади) - на 2,4 млрд. грн. та інших неефективних бюджетних витрат (неефективні закупівлі і держінвестиції) - на 5,7 млрд.грн, дасть економію в обсязі 14 млрд. грн.

Всього можна отримати в бюджет близько 98 млрд. грн. додаткового бюджетного ресурсу, який повинен бути використаний на:

• додаткову індексацію соціальних стандартів (мінімального прожиткового мінімуму) +62 млрд. грн, в тому числі: на індексацію пенсій (+41,3 млрд. грн.), на індексацію зарплат бюджетників (+20,7 млрд. грн.).

У 2016 р. ми пропонуємо провести індексацію в 3,5 рази вище, ніж це передбачено чинним бюджетом: на 22,5% з 1 травня і на 16% з 1 грудня, що сумарно означає підвищення мінімального прожиткового мінімуму (в т.ч. мінімальної пенсії та мінімальної зарплати) на 42% за підсумками року. Це дозволить підвищити мінімальну зарплату до 1688 грн. з 1 травня (1450 грн. - в чинній редакції бюджету) і до 1958 грн. з 1 грудня 2016 року (1550 грн.), а також мінімальну пенсію - до 1315 грн. з 1 травня (1130 в чинній редакції бюджету) і до 1526 грн. з 1 грудня 2016 року (1 208 грн.);

• збільшення інших соціальних трансфертів (соціальної допомоги для інвалідів, малозабезпечених сімей, дітей, ветеранів тощо) + 5,8 млрд. грн. Наприклад (всього близько 30 статей витрат, за якими збільшується фінансування):
  – Субвенція місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям і допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічних захворювань (+ 1,6 млрд. грн.);
  – Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл (+0,2 млрд. грн.);
  – Надання адресної допомоги ВПО (+0,47 млрд. грн.).

Перегляд пов'язаний як зі зміною мінімального прожиткового мінімуму, до яких прив'язані розміри соціальної допомоги, так і номінальним зростанням видатків соціального спрямування, в т.ч. соціальних субвенцій регіонам, разових соціальних виплат, витрат на ВПО і т.д., урізаних або повністю скасованих урядом Яценюка.

Збільшення витрат на охорону здоров'я і освіту (+ 11,1 млрд. грн.), в тому числі на: освіту + 4,4 млрд. грн., З них +3,5 млрд. грн. - на освітню субвенцію регіонам, охорону здоров'я + 6,7 млрд. грн., з них + 6,5 млрд. грн. - на медичну субвенцію регіонам;

збільшення субвенції місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло- і водопостачання, квартплати + 5 млрд. грн. Це необхідно для фінансування субсидій в повному обсязі (відповідно до параметрів підвищення тарифів на газ і тепло для населення в рамках програми EFF);

• підтримку регіонального розвитку та стимулювання економічного зростання + 10 млрд. грн., В тому числі:
  – Фонд регіонального розвитку (+0,5 млрд. грн.);
  – Субвенція місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток територій (+0,5 млрд. грн.);
  – Збільшення держпідтримки державних і регіональних інвестпроектів по лінії МЕРТ (+1 млрд. грн.);
  – Програма відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкція) інфраструктури в постраждалих Донецькій і Луганській областях (+0,5 млрд. грн.);
  – Придбання нових трамвайних і тролейбусних вагонів вітчизняного виробництва для комунального електротранспорту (+0,1 млрд. грн.);
  – На підтримку галузей економіки: на АПК (+0,2 млрд. грн.), розвиток мінерально-сировинної бази (+0,2 млрд. грн.), вугільну промисловість (+0,8 млрд. грн.) і т.д.

Ми збільшуємо видатки розвитку в держбюджеті -2016, велика частина з яких буде перенаправлена в регіони. Місцева влада отримає додаткові ресурси для розвитку економіки і створення робочих місць, а економіка в цілому - додаткові стимули зростання за рахунок стимулювання інвестиційного попиту і розширення експортних потужностей.

(3) Скасувати драконівську пенсійну реформу:

• Скасувати збільшення спеціального стажу (на 5 років) для бюджетників - медиків і вчителів і страхового стажу для працюючих в особливо шкідливих умовах виробництва (список №1), необхідного для виходу на пенсію;
• Скасувати 15% податок на пенсії працюючих пенсіонерів;
• Підвищити з 3х до 10-ти мінімальних зарплат межу пенсії, після якомпівпадіннї стягується 15% ПДФО для всіх пенсіонерів;
• Не допустити пенсійну реформу, яку вимагає МВФ і яка погіршить умови виходу на пенсію.

(4) Підвищити доступність і якість соціальних послуг (медицина, освіта), а також доступність соціальних товарів:

• Гарантувати доступність медичної допомоги для населення. Для цього:
  – Прийняти гарантований державою пакет медичної допомоги, яку українці можуть отримати безкоштовно. Кожен українець повинен бути захищений, незалежно від його фінансового становища і мати право на надання швидкої допомоги без грошей, мати право на звичайний візит до лікуючого, сімейного лікаря, також без оплати;
  – Визначити рівень плати населення за медичну допомогу понад гарантований рівень, що не повинен перевищувати мінімального розміру пенсій і зарплат.
• Забезпечити механізм ефективного державного контролю якості наданої населенню медичної допомоги, розширити повноваження громадських організацій у контролі якості, стимулювати лікарів на кінцевий результат (оплата за якістю роботи);
• Стимулювати розвиток інституту сімейної медицини, забезпечивши оплату лікарям первинного рівня в залежності від кількості прикріплених пацієнтів і показників здоров'я на дільниці (основна оцінка - якість профілактики);
• Забезпечити кожну дитину в школі безплатними підручниками;
• Гарантувати кожній дитині місце в дитячому садку;
• Відмовитися від планів з 5% скорочення бюджетників (перш, за все вчителів і лікарів);
• Знизити ставку ПДВ до 7% на соціально-значущі товари (в тому числі хліб, молоко, крупи) для підвищення доступності цих товарів для населення. Не допустити реалізації податкової ініціативи уряду підняти з 7% до 20% ПДВ на ліки.

(5) Провести податкову реформу: знизити податковий тиск і створити стимули для активізації економіки

Україні необхідна податкова реформа, яка знизить податкове навантаження і дасть стимули для перезапуску економіки, а також поверне довіру до органів влади і податкової служби. Ми пропонуємо:

• Відмовитися від планів підвищення податкового навантаження на громадян:
  – Залишити базову ставку ПДФО 15% і прогресивну шкалу;
  – Зберегти податкову соціальну пільгу на рівні 100% мінімальної заробітної плати;
  – Підняти планку максимальної пенсії, з якої береться ПДФО з 3 до 10 МЗП, і прибрати оподаткування пенсій для працюючих пенсіонерів;
  – У розрахунок бази оподаткування податком на нерухомість брати тільки житлову площу, зберігши верхню межу ставки податку - 2% мінімальної зарплати за "зайві" квадратні метри.
• Передбачити стимули для зростання інвестицій і активізації економічної діяльності:
  – Знизити ставку з податку на прибуток підприємств з 18% до 15%;
  – Підвищити поріг обороту для 3-ї нинішньої групи МСБ з 5 до 10 млн. грн., і після цього залишити спрощену систему оподаткування для МСБ без змін на найближчі 3-5 років;
  – Зберегти до 2025 року спецрежим для с/г-товаровиробників з поетапною зміною пропорції розподілу ПДВ між спецрахунками аграріїв і бюджетом. Протягом перехідного періоду для аграрних підприємств необхідно розробити прозору (відповідно до правил СОТ і ЄС) систему бюджетних субсидій;
  – Передбачити виключення з бази оподаткування реінвестованого прибутку;
  – Ліквідувати заборгованість по відшкодуванню ПДВ (15 млрд. грн. на початок грудня 2015). Введення автоматичного відшкодування всіх підтверджених сум ПДВ в порядку єдиної черги, без переваг і додаткових умов;
  – Індексувати акцизи на рівень не вище ніж рівень інфляції.
• Спростити податкове адміністрування:
  – Ліквідувати податкову міліцію;
  – Повністю мінімізувати втручання людського фактору при визначенні методу визначення митної вартості, визначення самої вартості. Закупити за допомогою донорів і запустити програму профілів ризику для імпортерів і визначення митної вартості, аналогічну застосовуваної в США і ЄС, яка виключає можливість її несанкціонованого використання.

(6) Відродити економіку і створити робочі місця.

• Україні потрібні не нові кредити, а нові інвестиції і нові робочі місця. Треба залучити хоча б 6-8 млрд. дол. (як в докризові роки) диверсифікованих приватних іноземних інвестицій (ПІІ) у, перш за все, промисловість, транспортну інфраструктуру і будівництво. Орієнтир до 2020 р. - залучити не менше 40-50 млрд. дол. США;
• Зростання внутрішніх та іноземних інвестицій має стати синонімом нової розумної індустріальної політики - це відродження промислового потенціалу, підтримка базових галузей промисловості - локомотивів зростання, стимулювання появи нових виробництв і видів діяльності, орієнтованих на випуск продукції з високою доданою вартістю, підвищення конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках, зростання продуктивності. Це стане основою для появи більш високооплачуваних робочих місць і зниження безробіття.

(7) Відновити експорт - це нові робочі місця, зростання зарплати і податкових відрахувань:

Відновити експорт: забезпечити, щоб у нас повноцінно працювала як ЗВТ з ЄС, так і зона вільної торгівлі з СНД та допомогти експортерам у виході на нові ринки;

Підтримати експортерів за рахунок розширення ємності внутрішнього ринку - реалізації проектів державно-приватного партнерства з відбудови Донбасу і будівництва інфраструктури/ доступного житла;

Нарощування експорту до ЄС:
– проведення переговорів з метою збільшення квот на безмитне ввезення окремих позицій в рамках угоди про ЗВТ з ЄС (насамперед, зернові та м'ясо птиці);
– значно прискорити адаптацію технічних стандартів і регламентів ЄС для стимулювання промислового експорту в ЄС;
– здешевлення витрат на адаптацію до європейських стандартів, наприклад, допомога в маркуванні продукції, яке значно відрізняється від українського, і отриманні сертифікатів відповідності.

Припинення торговельних воєн і нарощування втраченого експорту до РФ/ МС:
– врегулювання проблемних питань несумісності систем технічного регулювання ЄС і МС;
– забезпечення безперебійного транзиту вантажів через територію РФ;
– скасування застосування до України режиму найбільшого сприяння в рамках ЗВТ з СНД з 2016 р. і продуктового ембарго.

Створення експортно-кредитного агентства для просування українського експорту на нові ринки збуту. Функції агентства можуть включати кредитування зовнішньоторговельних операцій, надання державних гарантій за експортними кредитами, страхування експортних кредитів від економічних і політичних ризиків.

(8) Забезпечити енергобезпеку країни і тепло в українських домівках

• Гарантувати енергобезпеку - підвищити видобуток природного газу до 30 млрд. кубічних метрів на рік, повернутися до передкризового рівня видобутку рядового вугілля (80 млн. тон) і знизити енергоспоживання шляхом підвищення енергоефективності до європейського рівня;
• Знизити тарифи на теплову енергію на 30-40%, виходячи з втрат у мережах і температури в приміщеннях. Споживач не повинен платити за 40% втрати в мережах і холодні батареї. При діючих тарифах це зниження щомісячного платежу для 2х і 3х кімнатних квартир на 420-550 грн;
• Мораторій на підвищення тарифів на послуги ЖКГ (в т.ч. в квітні 2016 г.) до повної індексації зарплат, пенсій і соціальних виплат;
• Профінансувати заходи щодо підвищення енергоефективності - давати доступні кредити населенню на підвищення енергоефективності (лічильники, заміна котлів, вікон, утеплення фасадів тощо) під 5% річних, а не 20-25% як це пропонує влада.

(9) IX. Відновити макроекономічну і фінансову стабільність та забезпечити сталий розвиток економіки:

• Знизити держборг з 80% ВВП у 2015 р (при цьому очікується зростання боргового навантаження до 90% ВВП у 2016 р) до стійких 60% ВВП в довгостроковій перспективі;
• За підтримки МВФ внести зміни в угоду по реструктуризації держборгу, що передбачають більш м'які вимоги до України щодо деривативів - інструментів відновлення вартості для кредиторів (VRI) - виплати за якими починаються з 2021 року (як мінімум, передбачити можливість зворотного викупу таких паперів Україною для зниження боргового навантаження на економіку) ;
• Стабілізувати банківську систему, відновити здорове кредитування економіки:
  – Підвищити ефективність і неупередженість системи банківського нагляду і виведення проблемних банків з ринку;
  – Прискорити розчищення непрацюючих активів;
  – Посилити захист прав кредиторів.
• Підвищити привабливість банківських депозитів:
  – відмовитися від валютних обмежень на зняття вкладів;
  – скасувати податок на дохід від банківських депозитів до закінчення кризи;
  – здійснювати виплати з ФГВ за гарантованими валютними внесками - за курсом на день виплати, а не введення тимчасової адміністрації;
  – скоротити терміни виплат з ФГВ вкладникам ліквідованих банків - з одного місяця до одного тижня.
• Повернути інфляцію до рівня 4-6%:
  – Необхідно знижувати сумарний дефіцит бюджету (до 2-3% ВВП) шляхом детінізації, боротьби з корупцією і скорочення витрат на війну;
  – Проведення більш передбачуваної і виваженою валютною політикою, яка виключає раунди обвальної девальвації (як це було в листопаді 2014 і лютому 2015 р.).
• Необхідна сильна антимонопольна політика для запобігання необґрунтованому зростанню цін.

(10) Почати реальну боротьбу з корупцією на державному рівні:

• Необхідно у 1,5-2 рази знизити обсяг тіньової економіки, щонайменше до 21-28% ВВП до початку 2017 року. Детінізація - це додаткові 550 млрд. грн. легального ВВП, з яких може бути сплачено близько 230 млрд. грн. податків і зборів, що можна порівняти з 2,5 бюджетами на освіту, 2 бюджетами на медицину;
• Уряд має почати боротися з корупцією на власному прикладі. Почати реальну регулярну перевірку держслужбовців - порівняння задекларованих доходів і майна з їх витратами і стилем життя;
• Забезпечити "швидкі перемоги" в роботі нових антикорупційних органів. Негайно провести об'єктивне розслідування гучних фактів і підозр держчиновників вищої ланки в корупції, надати результати такого розслідування громадськості і покарати винних;
• Перестати красти на держзакупівлях: запустити прозору систему електронних держзакупівель, економія від якої повинна становити не мізерні 5 млрд. грн. в 2016 р., а мінімум 100-150 млрд. грн., які за оцінками Мін'юсту, розкрадаються в цій сфері.

(11) Провести реальну реформу місцевого самоврядування.

• Необхідно внести зміни до Конституції, закріпивши право місцевих рад на формування виконавчих органів влади на місцях. Всі основні сфери життєдіяльності територіальних громад повинні знаходитися в сфері відповідальності органів місцевого самоврядування. В тому числі, питання соціальної та соціо-культурної політики, підтримки правопорядку, розвитку територій. При цьому на центральному рівні повинні залишатися функції щодо забезпечення національної безпеки і оборони, реалізація зовнішньої політики;
• Громади повинні отримати право брати участь у визначенні своєї долі. В тому числі, при прийнятті довгострокових (генеральних) планів розвитку, при вирішенні питань об'єднання і укрупнення територіальних громад. Вважаємо за необхідне закріпити в Конституції право місцевих громад на проведення дорадчих референдумів і плебісцитів;
• Для того, щоб в Україні з'явилося дієздатна і відповідальна місцева влада, необхідно провести реальну реформу фіскальної децентралізації, включаючи:
  – Публічне обговорення стандартів надання соціальних послуг та їх вартості. Це буде об'єктивною основою запитів місцевих органів влади на бюджетний ресурс;
  – Реальне забезпечення місцевих бюджетів надійними джерелами доходів - податок на доходи фізичних осіб має залишатися повністю в місцевих бюджетах;
  – Власні доходи місцевих бюджетів (тобто без урахування трансфертів) повинні становити мінімум третину від зведеного. Це вимагатиме перерозподілу на користь місцевих бюджетів додаткових джерел доходів (наприклад, 50% від податку на прибуток).
• Держава не має права самоусуватись від життя регіонів і територіальних громад. Уряд повинен допомагати громадам і регіонам в розробці, запуску та фінансуванні місцевих програм розвитку. Держава може виступити со-інвестором відродження комунальної економіки: міських і районних підприємств сфери послуг, туризму, малої енергетики, комунальних банків, сільських виробничих і обслуговуючих кооперативів.