подписаться на рассылку
26.5 26.9
28.3 28.7

Письмо "Небесной Сотне"

Ровно год назад Ты вместе с побратимами положил свою жизнь за нашу свободу. Понимаю, что Ты бы хотел знать, как мы здесь живем. Наверное, Ты бы хотел знать, были ли Ваши смерти не напрасны, изменили ли мы страну.

Здрастуй, Герой!

Рівно рік тому Ти разом з побратимами поклав своє життя за нашу свободу. Розумію, що Ти б хотів знати, як ми тут живемо. Напевно, Ти б хотів знати, чи були Ваші смерті не марними, чи ми змінили країну.

Навіть не знаю з чого почати…В той самий день, коли Ви гинули, Віктор Янукович збирав накрадене і втікав з Києва, а потім і з України. Те, що побачили люди, коли зайшли в злощасне Межигір’я, вразило багатьох. Не раз осміяні золоті унітази виявились квіточками, порівняно з тим, яка картина чекала на простих українців за високими парканами "простого єнакіївського парубка".

Ми Вас оплакували, а в цей час політики вже цілились посісти місця тих, кого ми виганяли. Ті самі політики, яких ми з Вами освистували та виганяли зі сцени Майдану. Чому так сталось, що майже ніхто з Майдану не потрапив у владу? Навіть не знаю, чи може це бути поясненням, чи радше виправданням, але до нас прийшла війна і все пішло шкереберть.

Удар надійшов з боку сусідів, від яких частина країни давно чекала удару, а частина – ніколи б не повірила. Так, удар надійшов з Росії. Спочатку, поки в Києві політики чубились за посади, Москва ввела свої війська до Криму. Не встигли ми розібратись що до чого, а Росія вже визнала Крим своєю частиною.

Чому ми за нього не воювали? Навіть не знаю, що відповісти. Все настільки неоднозначно, що чіткої відповіді не скажу. Ні, ми, звісно ж, туди поїхали, але сил не вистачило, щоб піднятись на боротьбу. Розумію, що це не виправдання, але помилку ми засвоїли.

Не встигли політики розсістись в крісла, як запалав Донбас. Цього разу ми вже не були такими ж наївними як в Криму. Ви б бачили як країна стала на захист свої території. Таке враження, що Майдан переїхав на Донбас. Черги добровольців до військкоматів, волонтери, гроші для армії від всієї країни. Справді, все як на Майдані, тільки ще в більших масштабах.

Напевно, Ви там на небі вже зустрічали своїх побратимів, які поклали свої життя на Донбасі. Їх багато, дуже багато. Ваша "Небесна Сотня" вже давно переросла в "Небесну Гвардію". Таких же Героїв як Ви. Таких же хоробрих і кращих. Ми втрачаємо кращих, і це болить найдужче.

На жаль, ми вже звикли до війни, ми вже звикли розраховувати тільки на себе. Ні, ми ж українці, тому як завжди нарікаємо на наших політиків, говоримо, що вони бездарі і хапуги, але це вже зовсім інше. Ми вже звикли до того, що від наших політики нічого доброго чекати не варто, ми намагаємось розраховувати виключно на себе. Виходить, напевно, не дуже, але ми пробуємо. Не всі, звісно, але Ви в курсі, який в нас народ. Різний.

Насправді, якщо не брати до уваги війну (хоча, як її не брати до уваги?), то зовнішньо ніби й нічого не змінилось. В нас так само натужно з грошима, долар вже чи то по 25, чи то по 30 гривень (вже й не встежиш), корупція все ще з’їдає країну зсередини. Політики роблять вигляд бурхливої роботи. Слово "реформи" вже настільки заїздили, що при одному лише його згадуванні хочеться блювати.

Так, в нас новий президент, новий прем’єр, новий спікер, новий склад Верховної Ради. Але в ній все ще є ті, хот приймав ті кляті закони 16 січня. І за це соромно, справді, до болю. В парламенті й далі цирк. Нові депутати (а їх трохи є) виявляється так само б’ються наче півні, як і старі. Мутні схеми так само діють. Коротше, роботи по зміні країни ще багато.

Сьогодні на Майдані встановили якусь сцену, всілякі політики будуть знову піаритись на трагедії, будуть піаритись на Ваших смертях, але Ви не зважайте. Вони ж завжди такими були. Їм нас вже навряд чи вдасться обманути. Хоча, звісно ж, не всіх.

Ми змучились від війни, змучились від політиків, страшенно змучились, але тримаємось, бо навіщо тоді всі Ваші смерті, навіщо тоді це все? Ніби багато всього залишилось так як було, але насправді все стало зовсім інакше. І справа тут не тільки у війні. Все стало значно чесніше. Ми потроху вчимось дивитись на себе в дзеркало і не чекати допомоги ні від кого, окрім самих себе. Бо ми ж українці. Українці, за яких Ви поклали свої життя. Ми не забули, ми пам’ятаємо. Тримайте там за нас кулаки. В нас вийде. Я вірю, бо ж Ви вірили…

Больше новостей о: Небесная сотня


Архив
Новости